Про «кінець світу»
Автор цих рядків присвятив зазначеному питанню окрему працю [113, 118]. Тут же зупинимося на основних положеннях:
• у « Третій книзі Ездри» православної редакції Старого Заповіту Бог-Отець вказує на те, що «теперішнє століття», створене з часів Адама й зіпсоване впливом сатани, «втратило свою юність, і часи наближаються до старості, оскільки століття розділене на дванадцять частин і дев’ять частин його й половина десятої частини вже пройшли, і залишається те, що після половини десятої частини» (3 Езд.
14, 10-12). Як свідчить сам автор «Третьої книги Ездри», написана вона через 5000 років 3 місяці й 12 днів від створення світу. Якщо припустити, що 12 частин, на які поділене «нинішнє століття», рівні, то вийде період у 526,3 року (відповідає епохам М. Чмихова), а його 12 періодів — 6315,8 року (відповідає часу існування нашого світу в іудейській традиції). Отже, «кінець світу» в літочисленні, прийнятому в іудаїзмі від «створення світу» (3760 р. до н. е.), може наступити близько середини третього тисячоліття нашої ери;• народження Ісуса Христа ознаменувалося, згідно з Євангелієм, яскравим світлом «Віфлеємської зірки», ілюзію якого, на думку відомого астронома І. Кеплера, могло викликати незвичайне поєднання Юпітера й Сатурна, посилене Марсом у сузір’ї Риб (відбулося це в 6 р. до н. е.). Друге пришестя Месії — Христа, згідно з біблійною традицією, відбудеться, коли Сатурн і Юпітер знову зійдуться в зодіакальному знаку Риб. На моє прохання київські астрономи провели необхідні розрахунки і дійшли висновку, що повторення «небесних знамень», які ознаменували дві тисячі років тому народження Ісуса Христа, відбудеться в середині травня 2437 р., тобто близько середини нинішнього тисячоліття;
• відповідно до теорії італійського монаха Іохима Фіорського історія людства поділена на три ери, кожна з яких дорівнює життю 42 поколінь, тобто приблизно 1260 рокам.
Це ери Отця, Сина і Святого Духа. Початок останньої ери Іохим визначив 1260 р. від Р. Х. й, відповідно, настання наступної відбудеться в середині нинішнього тисячоліття, коли на Землі запанує любов, буде переможений антихрист й усталиться правління духовної еліти;• відомий астролог Нострадамус пришестя Ісуса Христа відносив на початок сьомого тисячоліття від «створення світу», що збігається з пророцтвами «Третьої книги Ездри», що веде відлік від 3760 р. до н. е. Початок сьомого тисячоліття, таким чином, починається після 2250 р. н. е.;
• згідно з розглянутими у попередньому томі «циклами Пушкіна» цикл людського сучасного виду дорівнює 20096 рокам. Він почався у 17548 р. до н. е. й закінчиться у 2548 р. н. е., після чого почнеться новий цикл людського майбутнього;
• відповідно до тибетських пророцтв світом правитимуть 32 таємних царі й царство кожного з них триватиме по 100 років. Очікується, що останній цар з величезною армією знищить сили зла і в усьому світі настане «золотий вік». Перший же цар, згідно з цією легендою, правив за життя Будди (тобто у VI ст. до н. е.), а остання, «шамбалинська» війна відбудеться через 3200 років, тобто у 2425 р.
Таким чином, дати «кінця світу» в багатьох релігійних традиціях групуються близько середини III тис. н. е. (між 2425 та 2555 рр.). Різниця в цих датах може означати тривалість, а також початок і кінець цієї «останньої війни» для різних регіонів світу, що й знайшло своє відображення в різних етнорелігійних концепціях. Різниця в цих концепціях і час владарювання сил добра після закінчення «останньої війни»: у «Третій книзі Ездри» вказано 400 років, у новозавітному Апокаліпсисі — 1000 років, в Іохима Фіорського — 1260 років, в ученні Калачак- ри — 1800 років, що так само, можливо, вказує на поступовість настання «Царства Божого» на Землі. Примітно, що в буддистській традиції прихід майбутнього Будди — Майтрейї очікується після п’яти тисяч років від відходу з нашого світу Будди Шак’ямуні, що приблизно відповідає закінченню 1800-річного царства добра після «останньої війни».
На можливі катаклізми в найближчому майбутньому вказує й завершення прецесії земної осі, що триває майже 26 тис. років і називається «платонівським роком» (як і зодіакальний, дорівнює 25920 рокам). За цей час земна вісь описує серед сузір’їв окружність радіусом 23,5° з центром у полюсі екліптики, від чого в різний час у ролі полярної виступають різні зірки. Наприклад, нинішня Полярна зірка (альфа Малої Ведмедиці) є такою тільки в межах 1100-3200 рр. н. е. й була нею між 24820 і 22720 рр. до н. е., тобто один «платонівський» або «зодіакальний» рік тому. Максимальне наближення Полярної зірки до полюса світу відбудеться приблизно в 2100 р., що знаменуватиме початок переходу від зодіакальної епохи Риб до епохи Водолія, на початку якої, відповідно до багатьох релігійних традицій (тобто після 2400 р.), й станеться «кінець світу». Його прихід, судячи з усього, супроводжуватиметься різними катаклізмами, подібними, очевидно, до описаних у «Махабхараті» про загибель Карни.