Попередній, перший том ми закінчили розглядом палеоазійських народів, які за їхньою мовною приналежністю деякі дослідники зараховують, як уже спостережено, до більш широкої мовної спільноти, відомої нам під умовною назвою «палеоевразійської».
Ця мовна спільнота (багато в чому, щоправда, гіпотетична) є своєрідною сполучною ланкою між великою монголоїдною і великою європеоїдною расами, що могла виникнути внаслідок тривалого історичного контакту, який почався, очевидно, ще в епоху мезоліту.
Знайомство з європеоїдною частиною цієї умовної спільноти ми почнемо з розгляду мовних і релігійно-міфологічних систем кавказько-іберійських народів, багато з яких є нашими сучасниками (див. табл. 15).Таблиця 15
ДЕЯКІ ХАРАКТЕРИСТИКИ КАВКАЗЬКО-ІБЕРІЙСЬКИХ НАРОДІВ [80]
| Народ | Чисельність (тис. осіб) | Розселення | Раса | Етногенез | Переважаюча релігія |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| Абхазо-адигейська група північно-кавказької сім’ї | |||||
| Абазини | 39 | Народ у РФ, живуть у Карачаєво- Черкеській і Адигейській авт. областях, а також у Туреччині й арабських країнах | Балкано-кавказька раса великої європеоїдної раси | Предки абазинів були північними сусідами абхазів і, очевидно, вже в 1 тис. н. е. частково ними асимільовані. У XIV-XVI ст. абазини, що жили на Чорноморському узбережжі до півдня від ріки Бзиб, основною масою переселилися на Північний Кавказ, де осіли по сусідству з адигськими племенами. На середину XIX ст. культура та побут абазинів майже не відрізнялися від культури адигейців, карачаєвців і черкесів. У другій половині XIX ст. частина абазинів переселилася до Туреччини й арабських країн | Мусульмани |
| Абхази | 91 | Народ у РФ, корінне населення авт. Абхазія (83 тис. осіб), живуть у Туреччині й арабських країнах | Балкано-кавказька раса великої європеоїдної раси | Предки абхазів належали до аборигенного населення Західного Кавказу. В період Абхазького царства (VIII-X ст.) завершилося об’єднання давньоабхазьких племен, відомих ще з ассирійських написів. У 1810 р. Абхазія ввійшла до складу Росії | Мусульмани і православні |
| Адигейці | 109 | Народ у РФ, корінне населення Адигеї (86 тис. осіб), живуть також у Туреччині й арабських країнах | Балкано-кавказька раса великої європеоїдної раси | Предки адигейців були автохтонним населенням північно-західного Кавказу. Після виділення з протоадигської спільноти кабардинців і пізнішого відокремлення від них черкесів у Причорномор’ї та басейні Кубані залишилися жити племена, що утворили адигську народність. У XVI ст. увійшли до складу Росії | Мусульмани |
| Кабардинці | 321,7 | Народ у РФ, корінне населення Кабарди- но-Балкарської Авт. Республіки (304 тис. осіб) | Балкано-кавказька раса великої європеоїдної раси | Предки кабардинців, як і інших адигських народів (сучасних адигейців і черкесів), були аборигенним населенням Північного і Північно-Західного Кавказу. В середині I тис. частину адигів гуни відтіснили за Кубань. У XIII-XV ст. спостерігався зворотний рух у Центральне Передкавказзя, що завершився формуванням кабардинської народності й утворенням Кабарди — самостійної політичної одиниці. У 1557 р. Кабарда приєдналася до Росії | Мусульмани та православні |
Частина друга. Релігії іберійсько-кавказьких і семіто-хамітських народів
| Черкеси | 270 | Народ у РФ, корінне населення Карача- єво-Черкеської авт. області (31,2 тис. осіб), живуть також у Туреччині, Сирії, Йорданії та інших країнах Південно-Західної Азії | Балкано-кавказька раса великої європеоїдної раси | У країнах Південно-Західної Азії під назвою «черкеси» об’єднуються представники північнокавказьких народів, що змішалися між собою (адигейці, кабардинці, убихи, інгуші, чеченці, осетини, лезгини тощо), предки яких переселилися з Росії у другій половині XIX — на початку XX ст. Термін «черкеси», ймовірно, сягає етноніму «керкети», який вживали давньогрецькі автори на позначення частини давньоадигських племен. Пізніше грузини почали називати черкесами всіх адигів, а у ХУІІ-ХІХ ст. так нерідко називали всіх кавказьких горців. На початку 20-х років XX ст. під час утворення автономної області черкесами почали називати її адигське населення, яке складалося почасти з народів західноадигських груп, але здебільшого з кабардинців (так званих збіглих), які переселилися 1820-1840 рр. за Кубань. У наступне десятиріччя утворилася нова адигська народність — черкеси, споріднена культурою і тотожна мовою кабардинцям | Мусульмани та православні | |
| Нахсько-дагестанська група північнокавказької сім’ї | ||||||
| Аварці | 483 | Народ у РФ, корінне населення Дагестану (419 тис. осіб) | Балкано-кавказька раса великої європеоїдної раси | Про перебування аварців на території їхнього сучасного розселення відомо з перших століть н. е. У XV ст. на основі арабської графіки робилися спроби створення аварської писемності. У XIX ст. Дагестан приєднався до Росії | Мусульмани | |
| Агули | 12 | Народ у РФ, живуть у Дагестані | Балкано-кавказька раса великої європеоїдної раси | У вірменському джерелі VII ст. агули згадуються, ймовірно, під назвою агутакани. Приєднані до Росії у другій половині XIX ст. | Мусульмани | |
| Андо- цезькі народи | 30 | Групи народів у РФ, корінне населення Дагестану | Балкано-кавказька раса великої європеоїдної раси | Обидві групи: андійська та цезька — споріднені аварцям. Живуть у високогірних районах Західного Дагестану, частина переселилася на рівнину. Відбувається процес консолідації обох груп з аварцями, зникають локальні відмінності в побуті та культурі | Мусульмани | |
| Аргинці | 1 | Народ у РФ, корінне населення Дагестану | Балкано-кавказька раса великої європеоїдної раси | Етнічна історія аргинців тісно пов’язана з етногенезом населення гірського Дагестану (див. аварці) | Мусульмани | |
| Даргинці | 287 | Народ у РФ, корінне населення Дагестану | Балкано-кавказька раса великої європеоїдної раси | Найбільш ранні відомості про даргинців (IX ст.) зустрічаються в арабських джерелах, що згадують кайтагців і кубачинців, які ввійшли згодом до складу даргинців. Територія розселення даргинців до середини XIX ст. належала до великого державного утворення — уцмийства Кайтагського і союзів «вільних громад», розміщених у гірських селищах. Приєднання до Росії відбулося в другій половині XIX ст. | Мусульмани | |
| Інгуші | 186 | Народ у РФ, переважно в Інгушетії (Авт. Республіка) | Балкано-кавказька раса великої європеоїдної раси | Разом із чеченцями належать до корінного населення Північного Кавказу. Спочатку жили на плоскогір’ї й у горах окремими громадами. Переселення гірських інгушів на рівнину почалося в XVIXVII ст., особливо інтенсивно з XIX ст., після приєднання Інгушетії до складу Росії. Одним з перших поселень інгушів на рівнині було селище Ангуш у Тарській долині (звідси назва) | Мусульмани | |
| Лакці | 100 | Народ у РФ, живуть у Дагестані (83,5 тис. осіб) | Балкано-кавказька раса великої європеоїдної раси | Лакці — корінні жителі Дагестану. На території лакців існувало державне утворення Казикумухське шамхальство, потім ханство | Мусульмани | |
| Лезгини | 382 | Народ у РФ, живуть у Дагестані, а також у сусідніх районах Азербайджану | Балкано-кавказька раса великої європеоїдної раси | Лезгини — один з корінних народів Дагестану. В середньовіччя становили невеликі со юзи сільських громад, «вільні суспільства», також держ. утворення (Кубинське, Кюрленське, Дербентське та ін. ханства). У 1813-1828 рр. територія розселення лезгинів увійшла до складу Росії | Мусульмани | |
| Рутуль- Ці | 15 | Народ у РФ (Півд. Дагестан) і в Азербайджані | Балкано-кавказька раса великої європеоїдної раси | Рутульці — корінне населення Дагестану. У XVIII ст. на території рутульців існував со юз сільських громад — Рутульський магал, приєднаний у 1839 р. до Росії | Мусульмани | |
| Таба- сарці | 75 | Народ у РФ (у Дагестані) | Балкано-кавказька раса великої європеоїдної раси | Табасарці — корінне населення Дагестану. В першій половині XIX ст. Табасаран приєднано до Росії | Мусульмани | |
| дини | 6,9 | Народ, який живе в Азербайджані та в Грузії | Балкано-кавказька раса великої європеоїдної раси | Культура удинів зазнала впливу від культур вірмен і азербайджанців. У Грузію удини переселилися з Азербайджану лише 1922 р. | Православні та монофі- зити | |
| Цахури | 13,5 | Народ у РФ (гірські райони Дагестану) і Азербайджану | Балкано-кавказька раса великої європеоїдної раси | Цахури — давнє населення Східного Кавказу. У ХІІ-ХІІІ ст. на їхню територію проникли араби. Ймовірно, з XV ст. на території цахурів існував султанат (з центром у Цахурі, звідки й назва). У ХІХ ст. землі цахурів увійшли до складу Російської імперії | Мусульмани | |
| Чеченці | 756 | Народ у РФ (на Північному Кавказі в Чеченській Авт Республіці й Дагестані), живуть також у Йорданії (5 тис. осіб) | Балкано-кавказька раса великої європеоїдної раси | Чеченці, як і споріднені з ними інгуші (загальна самоназва — вайнахи), належать до корінного населення Північного Кавказу. За місцем проживання поділялися на Велику та Малу Чечню. У1859 р. Чечню приєднано до Росії | Мусульмани | |
| Картвельська сім’я | ||||||
| Грузини | 3721 | Основне населення Грузії (3,4 млн осіб), також живуть у РФ, Азербайджані, Туреччині, Ірані | Південна гілка великої європеоїдної раси | Грузини — давній народ Закавказзя. Етніч. ядро грузинського народу складалося з трьох великих близькоспоріднених племінних об’єднань: картів, мегрелів-чанів і сванів, що займали в давнину велику територію між Великим Кавказом на півночі, Малим Кавказом на південному сході й басейном ріки Чорох на південному заході. Наприкінці II — на початку 1 тис. до н. е. на цій території виникли великі племінні союзи (Діахохи, Кулха, Саспери) і перші держави: у VI ст. до н. е. у Причорномор’ї утворилося Колхідське царство, у IV ст. до н. е. у Східній Грузії — Картлійське царство (в античних джерелах — Іберія). У IV ст. н. е. у Картлійському царстві, а в VI ст. — у Лазькому (Ергіському) царстві (Західна Грузія) було прийнято християнство. Утворення на рубежі X-XI ст. централізованої держави, що досягла апогею свого розвитку в XII — на початку XIII ст., здебільшого завершило процес формування грузинського етносу. Тривалий період децентралізації, що настав після монголо-татарської навали | Православні | |
| в XIII ст., призвів до розпаду держави на окремі князівства. У XVIXVII ст. цей стан поглибився внаслідок агресії османської Туреччини і сефевидського Ірану. Землі на південному сході Грузії — Лазика, Аджарія, Месхет-Джавахеті — у XVI-XVII ст. захопила Туреччина. Почався процес насильницького потуречення місцевого грузинського населення. 1801 р. Східна Грузія ввійшла до складу Російської імперії (1811 р. — Західна Грузія). До кінця 70-х років XIX ст. унаслідок російсько-турецьких воєн із Грузією возз’єдналися деякі її історичні області — Месхет-Джавахеті й Аджарія. Після розпаду СРСР Грузія — суверенна держава | ||||||
| Ізольована баскська мова | ||||||
| Баски | Від 850 до 2110 | Народ в Іспанії та Франції, живуть також в Аргентині, Бразилії, Мексиці (емігранти) | Індо-середзем- номорська раса великої європеоїдної раси | Предки басків — племена васконів, вардулів, каристіїв та ін., які не мають достатньо підтверджених родинних зв’язків з іберами* — населенням Піренейського півострова в І тис. до н. е. | Католики | |
Частина друга. Релігії іберійсько-кавказьких і семіто-хамітських народів
* Ібери — давні племена Іспанії: турдетани, турдули та ін. У ІІІ-ІІ ст. до н. е. були завойовані римлянами й романізовані. Від іменування іберів давньою назвою Іспанії була Іберія. Іберією (або Іверією) античні та візантійські джерела називали також Східну Грузію (Картлі), а східногрузинські племена, які стали основою формування грузинського народу, — іберами [18, 430].