Перші іранські держави
Проява індоіранських і власне іранських племен на Іранському плато багато дослідників пов’язує із згадуваною культурою «сірої» кераміки, яка ще в III тис. до н. е. існувала, наприклад, у Південній Туркменії (епоха Намазги), а потім у ІІІ-ІІ тис.
до н. е. поширилась у північно-східному Ірані і з XIV ст. до н. е. масовано охоплює багато районів північно-західного Ірану, де у другій половині VII — усередині VI ст. до н. е. створюється досить сильна іранська держава Мідія зі столицею в Екбатані. Отже, просування іраномовних племен до Ірану (Ар’ян) відбувалося, судячи з усього, кількома етапами: на першій стадії свого розселення вони займали окремі райони, де етнокультурна ситуація, що склалася, уможливлювала влаштування (на території Ірану існували в ті часи такі держави, як Манна, Елам, Елліні та ін.); згодом, збільшуючись, іранські племена частково підпорядкували і асимілювали місцеве населення; нарешті, в період масового розселення іранців Іранським плато (очевидно, в останній чверті ІІ-І тис. до н. е.) іранський етнічний компонент стає переважаючим, що веде до засновування очолюваних ними великих політичних формувань (Мідійське царство) [13, 188-192].Такі державні утворення з’являються також у Середній Азії й Афганістані. Наприклад, у середній і верхній течії Амудар’ї з першої половини І тис. до н. е. виникає рабовласницька держава Бактрія (або Бактріана — сучасна територія Афганістану і частково Узбекистану і Туркменістану), яка в АІ-ІУ ст. до н. е. належала до складу персидської держави Ахеменідів, потім — до імперії Александра Македонського, а в II ст. до н. е. була захоплена індоєвропейськими тохарами і перейменована на Тохаристан. Столицею Бакстрії було місто Бактра, яке проіснувало понад дві тисячі років — з VI ст. до н. е. до XVI ст. н. е. (нині городище Балх поблизу однойменного міста в Північному Афганістані). Бактра була не лише столицею Бактріани, а й великого Кушанського царства, що утворилося від одного з князівств у Бактрії і яке очолило плем’я (або рід) кушан. В період свого розквіту (кінець І-ІІІ ст. н. е.) Кушанське царство охоплювало значну частину території сучасної Середньої Азії, Афганістану, Пакистану, Північної Індії і, ймовірно, Синьцзяну (північно-західний Китай). Кушанський період залишив після себе численні пам’ятки мистецтва, особливо рельєфи і скульптури [12, 93, 615]. Відома також давньоіранська держава Согдіана в Середній Азії (у басейні річок Зеравшан і Кашкадар’я), утворена в середині І тис. до н. е. зі столицею Ма- раканда. Ще одна давньоіранська держава Середньої Азії — Хорезм — мала свій центр у пониззях Амудар’ї, створена в АІІ-АІ ст. до н. е. З 250 р. до н. е. відоме Парфянське царство іранців, що проіснувало до 224 р. н. е. на південний схід від Каспійського моря і в період свого розквіту (середина І ст. до н. е.) займало величезну територію від Межиріччя до річки Інд і було головним суперником Риму на Сході [12, 883, 1119, 1320].