Переселення народів

Велике значення дія етнічної історії Європи, Азії і Північної Африки мало так зване велике переселення народів, що відбувалося в IV-IX ст. н. е. Саме тоді відбулося розселення слов'ян по Східній Європі та освоєння ними майже всьо­го Волконського півострова, поширення германців по Центральній і Північній Європі та проникнення їх на Британські острови, де раніше жили кельти, фор­мування романських народів.

Гуни, пересуваючись на захід, наприкінці IV ст. досягали Європи, де зас­нували в басейні Дунаю велику державу з етнічно дуже змішаним населенням Услід за гунами до Східної Європи прийшли інші тюркські племена — хазари, авари, болгари (або булгари), печеніги, половці та ін. Одна з груп болгар підня­лася по Волзі і відіграла важливу роль в етногенезі чувашів і татар, а інша, пе­рейшовши в 679 р. Дунай, розчинилася на південь від нього серед слов'ян, пе­редавши свою назву болгарському народові. У Vili - IX ст. з Південного Уралу на Середній Дунай переселилися угорці (мадяриї, за мовою споріднені з угра­ми Західного Сибіру — хунтами та мансі [НІ. 65].

Масові пересування тюркських народів відбувалися у Південному Сибіру, Центральній і Середній Азії, де у другій половині 1 тис. н. е. утворилися племінні об'єднання і держави, що приходили на зміну одна одній. З VI — по­чатку VII ст. почалися арабські завоювання, що супроводжувалися розселенням арабів по країнах Передньої Азії та Північної Африки та асиміляцією ними місцевого населення. У першій половині II тис. н е. на етнічну історію Азії та Європи значно вплинули завоювання монголів, що підкорили інші, переваж­но тюркські народи, які у XIII ст. увійшли до складу величезної імперії Чин- гісхана та його наступників. Наслідки цих етнічних процесів — поява різно­манітних груп татар у Сибіру, басейнах Волги та Ками, у Криму, а також формування нових етносів у Центральній. Середній та Передній Азії, на Кав­казі та у Східній Європі [111, 66-67].

Услід за монголо-татарамн на Кавказ і до Малої Азії, а трохи пізніше й на Балканський півострів проникли нові групи тюркських народів — огузи. спо­ріднені з сучасними середньоазіатськими туркменами; вони змішалися з місце­вим населенням і відіграли істотну роль у формуванні нових етносів, у тому числі азербайджанців і турків-османів, що знищили в XV ст. Візантію і підко­рили на кілька століть численні народи Південно-Східної Європи і Північної Африки. Приблизно водночас завершилося розселення племен, що говорили мовами банту, зі східних і центральних районів Африканського континенту по всій його південній половині. До кінця XV ст. в Азії, Європі та в Африці сфор­мувалися майже всі існуючі тепер тут етноси.

Величезне значення до етнічної історії' всього світу мало переселення ве­ликих мас європейців у XVI-ХЇХ ст. до Америки. Австралії, Океанії та Півден­ної Африки. Провідну роль у цих грандіозних міграціях відіграли спочатку іс­панці і португальці, а пізніше голландці, французи і особливо англійці. До найважливіших етнічних процесів XVI — початку XX ст. належить також роз­селення росіян та інших східних слов'ян у Сибіру, а частково — на Кавказі та у Середній Азії. Таким чином, сучасна етнічна карта світу в основних рисах склалася на початок XX ст. [1II, 68-69].