Обряд обрізання і шабат
Оскільки фалос вважався атрибутом Чорного бога, то, ймовірно, обряд обрізання виник як символічне жертвопринесення цьому божеству. Про надзвичайну архаїчність обряду обрізання свідчить те, що за звичаєм давніх євреїв й інших давніх народів його слід було здійснювати кам’яним ножем.
Виникнувши, можливо, ще в палеоліті, цей обряд упродовж тисячоліть став досить поширеним: він практикувався у різних народів в різних частинах світу — в австралійських аборигенів, американських індіанців, африканських негрів, давніх єгиптян, євреїв і арабів (за Геродотом, також — у колхів). Обрізання є спокутною жертвою давньому божеству, що замінило, мабуть, більш давній обряд, коли в жертву богу або богині приносили чоловічий статевий орган (такі обряди були відомі в давнину в країнах Східного Середземномор’я). В Океанії хатина, в якій проводилося обрізання при ініціації, споруджувалася у вигляді величезного змія, а змій — одна з характерних іпостасей Чорного бога, як і жаба, ящірка, крокодил, черепаха (знайдено, наприклад, кам’яне скульптурне зображення черепахи — чоловічого символу землі і води, датоване XXXVII тис. до н. е.). Ряд особливостей Чорного бога проявляє також культово-міфологічний образ козла, якого євреї приносили в жертву своєму богу [47, 193-194].Згідно з дослідженнями відомого міфолога Дж. Кемпбелла, основний мотив австралійської ініціації хлопчиків полягав у тому, що «великийБатько-Змій вимагає їх крайню плоть». На початку цього обряду трубили у величезний ріг, закликаючи змія, що вибрався зі своєї нори, а потім влаштовували ритуальні танці на трикутному чоловічому майданчику, що уособлював тіло змія. Під час церемонії хлопчикам розповідали міфи, що пояснюють існуючий у світі лад, і показують символічні зображення їх фалічних предків. Центральною точкою обрядів ініціації виступає фалос, який асоціюється з самим «великим змієм».
У момент обрізання крайньої плоті з усіх боків чується ревіння биків (тобто бик виступає як іпостась змієбога). Все відбувається вночі, і у світлі вогнищ і факелів раптово виникає той, хто проводить обрізання разом зі своїм помічником. Обидва вони імітують змія і проводять обрізання кам'яним ножем. Цей архаїчний і кривавий ритуал, на думку дослідників, є пом’якшеною кастрацією, що, імовірно, мала місце в доісторичні матріархальні часи і що стала надалі основним обрядом у вшановуванні змієбога [111, 705-706].З культом Чорного бога пов’язаний звичай утримуватися від роботи в певні дні. Таким днем була, наприклад, субота. Символом суботи в Стародавній Месопотамії був чорний колір, що свідчить про цей день як про присвячений богу пекла. Справді, божествами, яким була присвячена субота в античну добу, є Сатурн і Кронос. У Південно-Східній Азії цей день був присвячений змію Нага. У християн вшановування суботи є проявом нечистої сили; звідси «шабаш відьом» (від спотвореного єврейського sabath). У Вавилоні шабат спочатку не був щотижневим, його відзначали лише в період повного місяця. Згодом цей день тижня вважався нещасливим, «поганим днем». Загалом з двох головних божеств неолітичної релігії у західних семітів (зокрема євреїв) більше вшановувався Чорний бог, священним днем якого була субота, а у східних і особливо південних — Велика богиня, якій належала п’ятниця (звідси сприйнята арабами-мусульманами заборона працювати у п’ятницю). Шанувальники Білобога присвячували молитвам день сонячного бога, неділю, цей звичай був сприйнятий християнством [47, 204-205].