Нижній палеоліт (1 млн - 100 тис. років тому)
В основному час нижнього палеоліту пов’язаний з міжльодовиковою епохою, що характеризується теплим кліматом, і лише до кінця цього періоду починається поступове похолодання. Серед тварин нижнього палеоліту в Казахстані і Середній Азії переважають лось, шерстистий носоріг, благородний олень, а також бик і дикий осел.
Нижньому палеоліту відповідають прадавні люди — архантропи (так звані пітекантроп і синантроп, з якими в Європі споріднена гейдельберська людина, в Африці — атлантроп, в Океанії — явантроп). Синантропи жили близько 500-600 тис. років тому, і вони, як свідчать розкопки Чжоукоудянської печери поблизу Пекіна, користувалися вогнем і, мабуть, вже опановували мову. Ці допотопні люди були невисокими (165-170 см), з вузьким, спадистим назад лобом і виступаючим потужним надочноямковим валиком. Разом з синантропами зустрічається багато знарядь, виготовлених з різних гірських порід, головним чином з кварцу, а також з вапняку, піщанику і рідше — з кременю [46, 42-46].При всій одноманітності знарядь кам’яного століття на його початковій стадії вирізняються, проте, і дві його регіональні особливості. У нижньому палеоліті Азії були досить поширені грубі рубаючі знаряддя — чопери, що мали широке лезо, тоді як на Заході користувалися переважно більш ретельно обробленими знаряддями з вістрям на одному кінці — ручними рубилами. Ці дві різні традиції в обробці каменю сучасні вчені пояснюють їх поширенням з різних областей і різними шляхами, один з яких тяжів на південь і схід, а інший — на захід і, ймовірно, північ. Не виключено, що західна зона ручних рубил стала основою майбутнього формування носіїв ностратичнихмов (до цієї макросім’ї належить все прадавнє населення Передньої і Південної Азії, Європи і Північної Євразії), а інша гігантська зона палеоліту — східна — стала місцем поширення насамперед сино-тибетських мов, приналежних до синокавказькоїгіпотетичної макросім’ї [10, 67-68; 46, 46; 80, 29, 36; 107 та ін.].
Люди нижнього палеоліту жили і в Середній Азії, про що свідчать знахідки в гірських районах Киргизії, в Таджикистані, Південному Казахстані, Туркменії й інших місцях. Знайдені пам’ятки дають змогу сучасним дослідникам стверджувати, що в східних районах Середньої Азії, так само як в Індії, Пакистані і Північному Китаї, жили люди, які обробляли камінь подібними прийомами. Варіантами знарядь, що виготовляються тут, були згадані вище чопери. Крім того, на цих територіях, як і в Індії, на певних етапах свого розвитку людина користувалася і ручними рубилами, і рубаючими знаряддями на зразок чоперів, що, можливо, свідчить про досить раннє взаємопроникнення носіїв різних варіантів знарядь нижнього палеоліту [46, 48-49]. Археологічні знахідки нижнього палеоліту з Південного Казахстану й інших областей Середньої Азії мають велику схожість і тотожність з аналогічними знахідками олдовайсько-ашельської доби, виявленими на інших територіях Азії, а також Африки, що відносить всі ці регіони до однієї гігантської східної зони нижньопалеолітичних пам’яток [48, 15].