Міфопоетичні координати
Час і простір є основними координатами в усіх міфопоетичних і релігійно- міфологічних системах. Так, початковий, ранній, перший час або прачас у міфології, який названо міфічним часом, передує емпіричному (або історичному! часу.
У міфічний час тотемними і племінними першопредками. деміургами і культурними героями були створені теперішній стан світу (рельєф, небесні світила, тварини і рослини), зразки і санкції соціальної поведінки (господарської. релігійно-ритуальної тощо). Іншими словами, міфічний час— це час першоречей. першодій і першотворень, тому його відбито передусім у міфах творіння — космогонічних, антропогонічних. етіологічних. Таким чином, міфічні праподії є своєрідними «цеглинками» міфічної моделі світу. У розвинених міфологіях, де Всесвіт зображається як арена безперервної боротьби хаосу і космосу, поряд з образом початкового міфічного часу виникає образ кінцевого часу — часу загибелі світу, який зазнає чи не зазнає згодом циклічного оновлення (62, І, 252-253].Що ж до простору, то в ньому поняття «лівий» та «правий» становлять одне з основних протиставлень у давніх міфологіях для більшості яких характерне використання визначення «лівий» як негативного, а «правий» — як позитивного. У більшості культурних традицій (починаючи з верхнього палеоліту) ліва рука постає як жіночий символ. Обрядове співвіднесення чоловіка з правим боком. а жінки — з лівим підтверджується археологічними даними. Жінка-богиня пов’язувалася з культом лівої руки. Житло вже в давнину поділялося на ліву — жіночу і праву — чоловічу частини. У символіці шаманських зображень ліворуч розташовано нижній. праворуч — верхній світ (62, II. 43-44]
У міфологічних картинах світу, що зображають його переважно по вертикалі, зазвичай розрізнюють три світи, протиставлені за принципом «верхній — нижній». Земний світ, в якому живуть звичайні люди, протиставлений як нижній верхньому світові — небу (або кільком небесам, які. у свою чергу, поділяються на верхні та нижні}. Водночас земний світ розглядається як верхній стосовно підземного або водяного світу.
Відповідно до поділу верхніх та нижніх світів всі міфологічні істоти поділяються на істоти верхнього або нижнього світу. Під цим кутом зору сюжети багатьох міфів можна описати як переміщення міфологічних персонажів по вертикалі з одного світу до іншого. Міфології різних народів використовують образи світового дерева, а також світового яйця як основні вертикальні символи. що з'єднують верхній і нижній світи. Тричленна вертикальна картина світу (пекло, земля, рай} зберігається й на пізніших етапах історичного і культурного розвитку [62, І, 233—234].