Міфологічні покоління
Покоління в міфології Г. Левінтон поділяє на покоління богів, що беруть початок від першої істоти (або пари істот), з якими пов'язаний акт творення, по· коління людей та проміжні покоління (чудовиськ, карликів, велетнів тощо, хоч велетні можуть належати до поколінь богів).
Іноді встановлюється відповідність між поколіннями богів і поколіннями людей. При цьому покоління богів змінюються здебільшого насильно. Зміна поколінь богів повторюється у світі людей, коли вони приходять на зміну велетням або іншим чудовиськам на Землі. Покоління людей, як правило, деградують, іноді змінюють умови існування. Най- відоміший приклад — грецький міф про п'ять віків [62, II, 317-318].Велетні
Велетні в міфології становлять групу антропоморфних істот величезних розмірів, що належать до архаїчного часу творення або до епічного героїчного часу. Ці гіганти, як правило, виконують функції чудовиськ — шкідників, злих духів і гинуть або від рук богів, або від руки культурного героя. Але все ж таки найважливішим варіантом загибелі велетнів є тита- номахія, що співвідноситься з темою поколінь богів, а власне велетні мисляться як такі, що існували в період до встановлення теперішнього світу і пантеону богів.
Велетні пов'язані з хаосом, що зумовлює їхні хтонічні властивості (багато- рукість, почварнісгь), а також з маргінальним їх становищем, якщо вони живуть і після остаточного створення світу (як. наприклад Променій). Перемога над велетнями означає перемогу' над хаосом і крок до встановлення космосу. Сюди також належить мотив розчленування велетенської істоти та створення світу з її частин |62, 1. 228}. До велетнів у міфології (передусім грецькій) належать циклопи, титани, гіганти та інші подібні істоти.
Близнюкові міфи
Це міфи про дивовижні істоти, що їх зображають у вигляді близнюків, вони часто є родоначальниками племені або культурними героями (62, І, /74].
У міфах про братів-близнюків, характерних д\я дуалістичних міфологій, один з братів пов'язується з добрим началом, а другий — зі злим, що визначає їх постійне суперництво У деяких дуалістичних міфах брати-близнюки не с антагоністичними, а лише втілюють два начала, кожне з яких співвіднесено з однією з половин племені (фратрій).Міф про близнюків брата і сестру, що беруть кровозмісний шлюб (найчастіше внаслідок умовлянь сестри), відомий майже в однаковій формі у багатьох давніх культурах. Уявлення про шлюб двох (або кількох) близнюків — брата ібратів) і сестри е однією з форм реалізації у близнюкових міфах об'єднання двох протилежностей, одну з яких втілює брат, а другу — сестра.
Особливість багатьох міфів про близнюків полягає у сполученні протилежностей в одному міфологічному образі, який містить обидва члени (близнюкові істоти двостдтевї). Найбільш ранній пласт близнюкових уявлень простежується у зооморфних міфах про близнюків, де передбачається участь у близнюковому народженні тварин або спорідненість між тваринами і близнюками. Таким чином, наявні міфи про близнюків можна поділяти на міфи про близнюків-братів (суперників або пізніше — союзників), близнюків — брата і сестру, близнюків-андрогінів і зооморфні міфи [62, І. /74-/75].
Джерела близнюкових міфів — у первісних уявленнях про неприродність народження близнят, а самі близнюки та їхні батьки у більшості народів світу вважалися страшними й небезпечними. Переосмислення архаїчних форм близнюкових міфів та відповідних ім обрядів (наприклад, звичай відокремлювати батьків близнят від усього племені) відбувається завдяки визнанню сакрального характеру і близнюків, і їх батьків, особливо ж матері.
Крім того, переосмислення в дусі сакралізаціі відбувається, зокрема, з розвитком уявлення про зв'язок близнюків з родючістю. Тому в суспільствах, де шанують близнюків, звичайними є обряди, ідо пов'язують їхній культ з символікою родючості (наприклад, зі священними світовими деревами).
У міфах про походження племен або міст іх часто виводяїь від двох близ· нюків-засновників (прикладом є Ромул і Рем.
пов'язані з тотемом-вовчицею, у Римі І. Близнюковий культ відіграє особливу роль у релігіях суспільств з яскраво вираженими слідами дуальної організації [62, І, 175—176].Двостатеві істоти
Гермафродити, андрогіни в міфології — це боги, міфічні предки, першолюди, що поєднують у собі ЧОЛОВІЧІ й жіночі статеві ознаки (62, 1.
Наприклад, давні греки серед інших богів шанували Гермафродита — сина Гермеса і Афродіти, в якому сполучалися чоловічі й жіночі риси. Згідно з давнім, можливо, орфічним міфом, що його відтворено в діалозі Платона «Бенкеті·, предки людей, що мали по два обличчя, чотири руки та чотири ноги, були трьох родів: чоловіки, жінки та андрогіни. що мали ознаки обох статей. Зевс покарав цих першолюдей за іх гордовитість, розрубавши кожного уздовж і повернувши обличчя і статеві органи в бік розрізу, і ось тепер.моди шукають втрачену половинку, і коли ці половинки знаходять кожна свою, виникає ерос — кохання. Але потомство народжується лише від різностатевих половинок (тобто нащадків андрогінів)*.
У примітивних міфологіях (наприклад, у австралійців) є образи не так двостатевих. як безстатевих істот-предків. У деяких народів зустрічається своєрідне розщеплення двостатевого міфологічного образу на чоловічий і жіночий, при цьому зберігається те саме ім'я (це особливо характерно для римської міфології, де існували пари божеств: Діан — Діана, Фаун — Фауна, Янус — Яна та ін.). Дехто з дослідників вважає, що в біблійній оповіді про створення Богом Єви з Адамового ребра відбився у викривленому вигляді міф про первісну безстатевість перших людей. Першим звернуті увагу ка міфолопчіп образи двостатових істот відомий вчений фон Ромер. Він вважав «андрогіннуо ідею характерною для всіх релігійно-міфологічних систем світу [62, І, 358-359]. Такої самої думки була й О. Блавктгська. яка стверджувала, що дві перші людські раси були безстатевими, а третя, що дала початок поділу статей. — андрогінною [11|.
Антропогонічні міфи
Аігтропогонічні міфи є складовою космогонічних міфів.
В антропогонічних міфах виникнення людини зобра-жується скоріше не як її створення, а як виокремлення з інших людиноподібних істот (включаючи всі істоти, предмети і явища), які поступово втрачають -людський вигляд, що зберігається лише в людей. Нерідко вирізняють створення людини та її лучні, що сприймається як окрема її частина з власного долею.Створення людини описується часто-густо і як відокремлення людей ОДИН ВІД одного |що первісно немов зрослися докупи). Боги, деміурги або культурні герої створюють перших людей з різноманітних матеріалів: з кістяка тварини, горіхів, дерева, глини, землі та ін. Частим мотивом антропогонічних міфів € уявлення про створення спочатку чоловіків, а потім жінок (у деяких індіанських племен, навпаки, прародительками людей вважаються жінки). Перша людина — це найчастіше перший смертний (до того люди були безсмертні й не відрізнялися від богів), з її смертю завершується міфічне (в певному’ сенсі передчасне) існування людства. Смертю першої антропоморфної істоти (своєрідної «першої людини») пояснюється в низці міфологічних систем створення Всесвіту.
Значний інтерес становлять антропогонічш міфи тотемного характеру, згідно з якими людина колись не відрізнялася від тварин. Найчастіше у таких міфах йдеться про походження не всіх.людей, а певної групи, зооморфним тотемним символом якої є та або інша тварина. У багатьох тотемних міфах люди і тварини об'єднуються разом як різні типи людей (62, 1, 67-89].