Мамонт - універсальний архаїчний образ

Джерелами для реконструкції міфопоетичного образу Мамонта є зображення мамонтів, відомі по всій північній зоні Євразії, у Китаї та на багатьох суміжних територіях, а також існуючі там міфи, легенди, повір’я.

• міфи про світотворення (наприклад, евенкійські сказання про Мамонта, що створив разом зі Змієм землю; уявлення про Мамонта, який стоїть у космічному океані та підтримує світ тощо);

• міфи етнологічного характеру, які пояснюють ті чи інші особливості рельє­фу або походження цієї традиції;

• міфи про метаморфози (Мамонт як «перетворена» тварина).

Відповідно до найпоширеніших уявлень Мамонт боїться сонячного світла й тому живе під землею, іноді на дні озер і річок (з ним пов’язувалися навіть зем­летруси), тобто він є хтонічною твариною. Серед епітетів Мамонта зустрічаються такі як «Бик землі»*, «Олень землі». У деяких традиціях Мамонт багатоприродний. Наприклад, селікупи розрізняли два види Мамонта: один — «Мамонт-звір» — здат­ний жити і на землі, і у воді; другий — «Мамонт-риба» — тільки під водою. Думали, що такий «водяний» Мамонт схожий на щуку або крокодила (іноді кита) і живе понад тисячу років.

В одній сибірській казці Мамонт-риба — «глава риб», син морського царя, за­ступника шаманів. Мамонт-риба бере участь і у створенні світу. Відомий також образ Мамонта-змія з дев’ятьма головами; величезного птаха, що викрадає дітей; великої рогатої риби, котра живе в морі; напівриби-напівлюдини й навіть ящера (усе це різні «іпостасі» Мамонта). Часто Мамонта вважали підземною видозміною лося, ведмедя і щуки. Якути вважали Мамонта ворожою твариною, яка живе в землі, на узбережжі Льодовитого океану, або водяною твариною (букв. «водяним Биком»), духом-господарем водяного світу. Маньчжури та китайці уявляють Мамонта як ве­летенську Мишу (абоПацюка), що живе далеко на півночі, під льодом [90, ІІ, 97].

• «Биком землі» іменувався також стародавній шумерський бог Енмешарра-Кінгу.

Мамонт співвідноситься з нижнім світом, водою і, отже, зі смертю і цар­ством мертвих, а також — з північчю й зонами льоду, що зближує його образ з образом Свині льодяного болота. Подеколи Мамонт як основна тварина й, оче­видно, «господар нижнього світу» протиставляється господареві верхнього сві­ту — орлиці. Водночас у сибірських традиціях Мамонт, імовірно, пов’язується та­кож із середнім і верхнім світами, а іноді й з усіма трьома вертикальними світами. Тому Мамонт часто поєднується не тільки з іншими зооморфними класифікато­рами нижнього світу (риба, змій, ящір), а й з такими символами середнього світу, як лось, олень, кінь, ведмідь (останній, утім, часто виступав як головний дух ниж­нього світу, й у цій функції його образ зливався з образом Мамонта) або верхнього світу — як птах [90, ІІ, 97].

Мамонт, за деякими уявленнями, є творцем-деміургом поряд зі Змієм (основні характеристики останнього ми розглянули у главі 3) і водночас виступає в без­лічі своїх «іпостасей», зокрема «Бик (або Олень) землі», «Водяний Бик», «Ри- ба-мамонт» (крокодил, щука, кит), «Мамонт-Змій» (з дев’ятьма головами), Ящір, «Підземний Лось або Ведмідь», «Птах», що викрадає дітей, Миша (або Пацюк). З огляду на перелічені «іпостасі» Мамонта зараховують до універсальних божеств-то- темів архаїчних часів, оскільки він пов’язаний з усіма трьома вертикальними сферами світобудови. Звідси, можливо, беруть початок і різні іпостасі Бика, який замінив згодом давнього Мамонта («Небесний Бик», «Бик Землі», «Водяний Бик», що, наприклад, в античній міфології могли трансформуватися в образи Зевса-громовержця, бога підземного світу Аїда-Плутона та морського бога Неп­туна-Посейдона).

Мамонт, незважаючи на свою всеосяжну універсальність, усе-таки проти­стоїть, згідно з деякими уявленнями, «господареві вищого світу» в образі Орла (Орлиці). До цього, ймовірно, його спонукує й один з його титулів — «син мор­ського царя», що може свідчити про його приналежність до Нептунової родини. Крім того, Мамонта пов’язують часто з північчю і льодовими зонами, що дає змо­гу провести паралелі з не менш архаїчним образом «Цариці-Свині», «Свині льодя­ного болота» (під останнім, можливо, колись мався на увазі Льодовитий океан). Отже, Мамонт є, з одного боку, досить архаїчним божеством-тотемом універсаль­ної та, можливо, спочатку андрогенної природи, а з другого — виявляє свою пере­важну приналежність до водяного, хтонічного світу, в якому він як Мамонт-риба є деміургом-творцем разом зі Змієм (згадаємо, що, відповідно до шумерських уяв­лень, «душі богів» виростають із сімені риб і змій). У такому разі нам необхідно звернутися до образу Риби — володарки водяного світу, за якою, ймовірно, хова­ється і «батько» Мамонта — морський цар.