Культ вуду і вірування в зомбі
Описуючи релігійні традиції давньої Африки, згадаємо про відомий, але маловивчений культ пуду. Цей культ здавна практикується нащадками африканських рабів, що проживають у країнах Карибського басейн)', у Південній Америці та південних штатах США.
Тому етнологи переконані, що сформувався він на батьківщині негрів, захоплених работорпвцями у XVII-XIX ст„ у духовній культурі традиційних племен Африки. Сьогоднішній культ вуду як таємний, езотеричний компонент релігійних уявлень негритянського населення Америки походить від дуже давніх автохтонних африканських культів, що існували ще до появи в Африці європейців.Як припускають учені, у давнин)' ритуали вуду виконували дуже важливу функцію — захищали общин)’ від нападу злих духів. Захисну функцію мав і музичний супровід церемоній вуду — ритмічний бій барабанів: в Африці вважають, що шкіра барабанів символізує сонячне світло, а той. хто торкається її, добуває захисну енергію сонця. До захисних мапчігих засобів культу вуду належить також шанування змії; в особливих випадках застосовувався ритуальний канібалізм. У магічному арсеналі вуду окрім цих засобів захист)· є не менш могутні вражаючі уяву засоби нападу. Так. чаклуни вуду вважають, що змогли б управляти свідомістю іншої людини, якщо змочити підошви її взуття або ступні чарівною рідиною — «підкоряючою олією».
Та наймогутнішою зброєю чаклунів, що практикують вуду, є зомбі. Етнологи по-різному реконструюють джерела цього явища. Згідно з однією з версій, цей ритуал виник внаслідок реалізації уявлення про те. що від лихого чаклунства може захистити звернення до ще могутнішої надприродної сили У Західній Африці, коли шкідливе чаклунство чарівників із сусідніх общин починало становити істотну загрозу, община просила захисту у своїх чаклунів, а ті влаштовували таемні нічні церемонії з людськими жертвопринесеннями. Чаклуни (мбацавн) доводімн до стану клінічної смерті (як гадають, за допомогою особливої отрути) спеціально обрану для цього людину.
Потім її ховали, після чого ця людина вважалася зомбі (дослівно «живий покійники). Викликаного чаклуном з могили зомбі приносили в жертву.Африканські раби рознесли практику перетворення людини в зомбі далеко за межз Африки, при цьому ритуал зазнав певних змін. На Таїті, наприклад майбутнього зомбі убивали трутизною риби-пузанка, а на Гаїті виникло уявлення про жахливе божество вуду. назване не без впливу європейської культури Бароном Суботою. Саме у середовищі негритянського населення островів Карибського басейну поширилося уявлення про те, що похованого зомбі можна повернути до життя 1 що він сліпо коритиметься чаклуну. Поширення оповідей про цей жахливий ритуал і забезпечив зомбі місце серед демонологічних персонажів сучасної інтернаціональної масової культури [68, VI, 1. 255].
З традиційними релігіями тісно пов’язані архітектура і образотворче мистецтво дохристиянської та доісламськоі Африки. Основним матеріалом для них були камінь і дерево. Архітектурні пам'ятки. що дійшли до нас. часто вражають, з одного боку, своєю незвичністю, з іншого — схожістю з аналогічними зразками в різних країнах світу. Наприклад, у Західній Африці виявлено культові споруди, що мають форму кола, з кам'яних стовпів і фігурних монолітів до двох метрів заввишки (що віддалено нагадує знаменитий Стоунхендж) і великі насипні, в тому числі з каменів, поховальні пагорби. Всесвгпіьо відомі пам'ятки монументального кам'яного зодчества виявлено на території сучасних ПАР, Зімбабве і Мозамбіку, де в середні віки розташовувалося державне утворення Мономотапа. У столиці