Карна і Арджуна. Початок каліюги
Карна був позашлюбним сином матері пандавів Кунті і бога сонця Сур'ї. Намагаючись приховати народження Карни, Кунті кинула його в річку, де його знайшов візничий Адхиратха і віддав своїй дружині Радхе, яка виховала Карну як власного сина.
Під час сватання до Драупаді Карна був знехтуваний нею і висміяний пандавами за нібито низьке походження. Дурьодхана, навпаки, наблизив Карну до себе, зробив його царем в царстві Анга (Бенгалії), і Карна став вірним і наймогутнішим союзником кауравів в їх боротьбі з пандавами. Під час битви на Курукшетрі він очолив військо кауравів і переміг в поєдинках чотирьох пандавів (Юдхіштхіру, Бхіму, Накулу і Сахадеву), проте, виконуючи обіцянку, дану своїй матері Кунті, зберіг їм життя. Коли колісниця Карни зав’язла в землі, Арджуна скористався цим і вразив його стрілою. Тільки після смерті Карни пандави дізналися про своє споріднення з ним і віддали почесті його дружині і дітям [139, I, 624].Арджуна (давньоінд. «білий», «світлий») — син Кунті від бога Індри, третій серед братів-пандавів, ідеальний воїн. Вигнаний разом з братами в ліс, він отримує від богів (зокрема, від Шиви, який вступає з ним в поєдинок в образі горця-кірати) божественну зброю, необхідну для майбутньої боротьби з кауравами. Кілька років вигнання Арджуна проводить на небі, в столиці свого батька Індри — Амараваті, і допомагає богам у битвах з асурами. Під час війни з кауравами візничим колісниці Арджуни стає Крішна, і зрештою вони уподібнюються один одному. Перед початком битви на Курукшетрі Крішна сповіщає Арджуні своє божественне одкровення — «Бхагавадгіту» (Мбх. VI 23-40). Своїми подвигами в битві Арджуна перевершує решту воїнів, а після закінчення війни він, здійснюючи ашвамедху (ритуал жертвопринесення коня) для Юдхіштхіри, впокорює царства чотирьох сторін світу. Вмирає Арджуна в Гімалаях під час останньої мандрівки пандавів і удостоюється небесного блаженства.
Арджуна мав трьох синів (Іресвата від дочки царя нагів Улупі, Бабхрувахану від царівни Читрангади, Абхиманью від сестри Кріш- ни Субхадри) і такі епітети: «той, що завойовує багатства», «кучерявий», «увінчаний діадемою», «той, що викликає неприязнь», «той, що народився під сузір’ям Пхалгуні» та ін. [139, I, 101]. Бог Крішна і Арджуна на полі битви Курукшетра змальовані на рис. 90.
Рис. 90. Бог Крішна і Арджуна на полі битви на рівнині Курукшетра [96, 155]
Після закінчення війни старший серед пандавів Юдхіштхіра — син бога Дхарми і втілення закону, відповідальності, справедливості — стає царем в Хастінапурі і впокорює всіх царів землі. Він втілює собою тип «священного царя», і його царство змальовується царством достатку і благоденствування всіх підданих. Проте, пригнічений загибеллю своїх родичів, Юдхіштхіра вирішує залишити мирське життя і разом з братами і Драупаді йде в Гімалаї, залишивши на троні Парікшіта. В дорозі його супутники гинуть, а сам Юдхіштхіра потрапляє в царство Індри, де він і його родичі удостоюються небесного блаженства. Парікшит — це внук Арджуни, який ще в череві матері був убитий кауравом Ашваттхаманом незабаром після битви на Курукшетрі, але його відродив до життя Крішна. За Пу- ранами, саме з часів царювання Парікшита починається і триває донині останній період світової історії — каліюга [139, II, 288, 677-678].