Фіванська тріада і бог Ра
Главою цієї тріади богів був бог сонця Амон (букв. «прихований», «таємний»), що фігурує вже в останній парі гермопольської огдоади (його священна тварина — баран). Спочатку Амон був схожий на фіванського бога війни Монту (його атрибут — спис), потім ототожнювався з богом родючості Міном (ітифалічним і лунарним божеством, що, своєю чергою, ототожнювалося з володарем вод Себе- ком, чиїм символом був крокодил).
Усе це вказує на Амона як на божество хтоніч- но-аграрного культу. Пізніше Амон ототожнюється з богом денного сонця Ра і вшановується як «царусіх богів», Бог-Творець. Дружина Амона богиня неба Мут (букв. «мати»), «мати матерів», а син — Хонсу, бог Місяця. Амон ототожнювався також з іншими богами-деміургами давньоєгипетської теогонії — Нуном, Птахом, Хапі, Хе- прі, Себеком, Хнумом, що, ймовірно, вказує на певне чергування богів у пантеонах різних періодів єгипетської історії [90, І, 70-71].Як ми бачили з наведених космогоній, усі первісні боги — глави архаїчних пантеонів — зливаються (або ототожнюються) згодом з богом денного сонця Ра, який втілювався в образі сокола (як і Гор), або величезного кота, або людини з головою сокола, увінчаної сонячним диском. Фетишем Ра був стовп-обеліск (можливо, як символ п’яти поколінь богів-царів: Ра (центр) і грані — Шу, Геб, Осирис, Гор). Ра відігравав значну роль у культі померлих, що також вказує на його хтонічні риси. Пізніше, як уже зазначалося, Ра відтіснив давнього геліо- польського деміурга Атума і, ототожнений з ним, очолив енеаду богів. Його вважали творцем світу і людей, батьком богів. Ра був ототожнений з Гором, Амоном, Птахом, Осірісом, Хнумом, Хепрі, Себеком та ін. Тот-Місяць вважається створеним Ра і виступає як його заступник уночі, що вказує на очевидне домінування у Стародавньому Єгипті солярних культів над лунарними. Хранителькою
Ра є вогнедишна змія Уто. В «Текстах пірамід» йдеться про Ра як про «золоте теля» (що нагадує один з епітетів аккадського Мардука), породжене коровою- небом. Відомий також міф, за яким Ра виник із Вогненного острова (можливо, так стародавнім єгиптянам уявлялося Протосонце), що дав йому силу знищити Хаос і морок і запровадити у світі порядок, заснований на істині та справедливості. Тому великий цикл міфів присвячений боротьбі Ра з силами мороку (здебільшого втіленими в образі змія Апопа). Давні греки ототожнювали Ра з Геліосом — богом Сонця і сином титанів, чиє потомство вирізнялося зухвалою вдачею і схильністю до чаклунських хтонічних сил (у пізній античності Геліоса ототожнювали з Аполлоном) [90, ІІ, 358-360].