Філософські школи індуїзму

Основними положеннями індуїзму як релігії є такі: віра в кінцеву реальність і досяг­нення мокші (нірвани), віра в авторитет Вед (включаючи Упанішади), віра в прин­ципи карми і сансари, віра у виконання дхарми за рахунок правильної поведінки і дотримання кастових зобов’язань.

• Санкхья є старою філософською системою, якій близько 2300 років (за іншими оцінками — не менше 2800 років). Класичний трактат — Санкхья- каріка (III ст. н. е.). Санкхья (букв. «перерахування») пов’язана з йогою як методом звільнення. Класика йоги — Йога-сутра (II ст. до н. е.). Основний принцип, на якому заснована санкхья, — повне припинення страждання, що досягається через йогу. Згідно із санкхьєю індивідуальні душі (пуру­ша) і матерія (пракріті) існують вічно, а «вічним серед вічних» є Єдиний (Ішвара) — причина всього. Санкхья — дуалістична система: космічний дух (пуруша) як вічна реальність по суті вільний, але його стримує інша вічна реальність (пракріті, тіло), що і є причиною страждання. Санкхья підрозділяє пракріті на 24 частини (елементи), найважливішими з яких є три гуни, що відповідають за розвиток або зміну пракріті: саттва — по­тенційна свідомість, добро; раджас — активність, пристрасть; тамас — па­сивний і негативний початок, що веде до лінощів і дурості. Звільнення досягається позбавленням пуруші від трьох гун. Особливою іпостассю пуруші є Ішвара, в якому і виростає сім’я всезнання.

• Йога — одна з шести філософських шкіл, тісно пов’язана з системою санк­хья і описує процес звільнення, що складається з 8 ступенів: 1) стриманість (неспричинення шкоди будь-якому виду життя, правдиві думки і мова, контроль над пристрастями, целібат, відмова від жадібності і крадіжки); 2) дотримання розпоряджень (самодисципліна, чистота, простота, збагнен­ня Бога, усвідомлене ухвалення посланих Ним випробувань); 3) положення, поза (асана, що дозволяє максимально зосередитися на медитації); 4) ре­гулювання дихання; 5) відхід від плотського сприйняття (відключення розуму від його звичайних функцій, як це відбувається під час сну); 6) зосередження (концентрація свідомості на одному об’єкті); 7) медитація (сприйняття сві­домістю єдиного об’єкта, на якому воно зосереджене); 8) споглядання (стан надсвідомості, за допомогою якої досягається мокша, тобто звільнення).

• Веданта — найвідоміша на Заході сфера індуїстської філософії, яка озна­чає «кінець Вед» і описується як їх повне знання.

• Міманса (букв. «дослідження») пов’язана з Ведантою і вчить досягненню мокші через шанобливе відношення до Вед, а також через дотримання описаних у Ведах ритуалів. Філософська школа міманси, таким чином, виникла в результаті розвитку ритуалістичної сторони ведизму, тоді як веданта є розвитком її світоглядної, філософської сторони.

• Ньяя і Вайшешика — ці школи пов’язані настільки тісно, що найчастіше вони розглядаються як єдина філософська система. Термін «вайшешика» означає «відмінність». Найдавнішою пам’яткою цієї школи є збірка сутр, автором яких вважається Каннада, який розробив вчення про атомістич­ну будову світу (II ст. до н. е.). Легендарним автором сутр Ньяї визнають Готаму — основоположника общини Ньяяків. Отже, якщо Вайшешика була вченням про будову світу, то Ньяя аналізувала способи міркування і доказу. Поєднання цих двох шкіл дало підґрунтя для універсальної кла­сифікації всього сущого, в основу якої було покладено сім категорій: суб­станція, якість, рух, спільність, особливість, властивість і небуття. Чис­ла, які використовуються в цій системі, починаються з 1 і закінчуються 100 квадрильйонами. Весь цей витончений інструментарій застосову­вався для вирішення тієї самої вічної проблеми — звільнення. При цьому з погляду Вайшешики, у світі є тільки чотири вічних начала — Ішвара, простір, час і ефір. Що ж стосується іншого — душ, а також атомів землі, води, вогню і повітря, то вони вічно перебувають у круговороті виник­нення і руйнування [96, 294-301].