Дві традиції палеоліту
Дві регіональні особливості обробки каменю відмічено вже в період нижнього палеоліту (тобто бл. 1 млн — 100 тис. років тому), які поширювалися з різних областей: чопери тяжіли на південь і схід, а рубила — до заходу і, можливо, півночі.
Не виключено при цьому, що західна зона палеолітичних індустрій була середовищем формування ностратичноїмакросім’їмов, а східна — сино-кавказької. Східна зона охопила східні райони Середньої Азії, Індію, Пакистан, Північний Китай, Африку (у тому числі Єгипет) і всю Південно-Східну Азію.Східна зона мустьєрських пам’яток (середній палеоліт) охоплювала середземноморську групу, а також весь південь і схід Азії. До цієї ж зони належали і райони Південної Європи, а центрально- і східноєвропейські райони демонстрували інший, західний стиль обробки каменю. До східної зони палеолітичних пам’яток належали також південні області Середньої Азії.
Культури верхнього палеоліту (бл. 40-10 тис. років тому) поділяються вже не на дві, а на три територіальні зони: африкано-середземноморську, європейську прильодовикову і сибірсько-монгольську. Перша охоплювала південні райони Середньої Азії, Африку, країни Середземномор’я, Передню Азію і Кавказ, а друга — східні райони Середньої Азії, Центральну Азію і Сибір. Сибірсько-монгольська область вважається місцем змішання двох культурних традицій, де зустрілися європеоїдні бореали і екваторіальні спадкоємці нижньопалеолітичних пам’яток Яви, Бірми, Китаю, Північної Індії. В період верхнього палеоліту існують різні антропологічні типи (наближені до сучасних рас) і набувають значного поширення ранні форми магії і релігії (зокрема, мисливської і родючості).
Цікаво зазначити, що два типи індустрій палеоліту — західний, європейський, і східний, азійський, — співіснували в самому серці Азії: Східному Туркестані. Потім, в епоху неоліту, тут розвивалися три типи культур: мікролітична, розписної кераміки і шліфованих знарядь (сокир).
Памір, вочевидь, є рубежем поширення східної і західної зон палеолітичних індустрій. Примітно, що в Північному Китаї вже в нижньопалеолітичний період зустрічалися також «західні» рубила, які свідчать про досить раннє взаємопроникнення носіїв різних традицій обробки каменю. Висловлюється думка про можливість проникнення до Китаю євро-аф- риканського (середземноморського) або австралоїдного компонента, що знайшло, наприклад, віддзеркалення в культурі розписної кераміки типу Яншао. Її творцями вважаються мешканці річки Янцзи У-ТУ тис. до н. е., які на початку III тис. до н. е. досягли річки Хуанхе (тобто, культура Яншао має не східне, а південне походження — можливо, австралоїдне). Назустріч і паралельно культурі Яншао поширювалися носії іншої неолітичної культури — Кельтемінарської (кінець ТУ — початок III тис. до н. е.), яка продовжувала мікролітичну традицію і була культурою рибалок і мисливців від Приаралля до Східного Туркестану.Припускається, що традиції «східної» зони зародилися в глибинах Центральної Азії ще в епоху синантропа (тобто близько 500 тис. років тому). Не виключено, що вони були занесені сюди австралоїдами з індо-тихоокеанського регіону. Мабуть, цим же періодом відмічено і появу традицій «західної» зони. Іншими словами, диференціація культурних традицій раннього людства сталася близько 500 тис. років потому.