Дравіди
Дравіди нині становлять переважно південноіндійську (австралоїдно-європеоїдну) расу, яка охоплює безліч народів Індії. Дравідські народи проживають здебільшого на півдні Індійського субконтиненту (телугу, таміли, малаяли, каннара, тулу), а також у Центральній Індії (ораони, згадувані вже гондита ін.), Пакистані і сусідніх районах Афганістану й Ірану (брагуї).
Дравіди становлять також і багато нечисленних народів, що проживають в гірських і лісових районах і значною мірою зберегли архаїчну культуру (тода, кота, курумба, бадага та ін.). Загальна чисельність дравідів, що говорять на мовах дравідійської сім’ї, близько 190 млн осіб. Дравіди, як спостережено, — це давнє, доарійське населення Індії, творці всесвітньо відомої Хараппської цивілізації. У І тис. до н. е. дравіди мали свої держави — Андхра, Пандья, Чола, Чера — і створили високу культуру (літературу, мистецтво, театр та ін.). У ХУІІ-ХУШ ст. англійські колонізатори захопили райони розселення дравідів і почали переділяти їхні землі, роздрібнивши етнічну територію дравідських народів. Нині дравіди населяють переважно штати Тамілнад (таміли), Андхра-Прадеш (телугу), Карнатака (каннара), Керала (малаяли) [147, 157].Нечисленні дравідійські народи належать в основному до ведоїдної раси великої австралоїдної раси, а не до південноіндійської, як більшість великих дравідських народів, що вказує на давнє проникнення дравідів в глиб Індії, заселеної австралоїдними автохтонами. Ймовірно, перші невеликі групи дравідських переселенців піддавалися значно більшій асиміляції з боку австралоїдних ведоїдів, ніж більші, які прийшли пізніше. В результаті перші влилися у ведоїдну расу, зберігши дравідські мови, а другі, змішуючись з ведоїдами, утворили нову, перехідну між австралоїдами і європеоїдами расу — південноіндійську.
До ведоїдної раси великої австралоїдної раси належать такі дравідські народи, як бадага, курумба, кота та ін.
Бадага (від тамільськ. — «північний») проживають на півдні Індії у дравідському штаті Тамілнад (близько 150 тис. осіб). Їх основне заняття — терасне ручне землеробство і городництво. При цьому бада- га виплачують за землю місцевим дравідським скотарям тода шосту частину врожаю, оскільки переселилися в ці місця з північніших територій (звідси їх назва) досить пізно — у ХУІ-ХУІІІ ст. Продукцію ремесел бадага за традицією отримують від іншого дравідського народу — кота. Жінки бадага татуюються і носять численні прикраси — золоте кільце для носа, шийний ланцюжок, сережки, браслети, кільця для пальців рук і ніг. Дівчаткам голять голови, залишаючи чуприну і пасмо на потилиці. Чоловіки носять тюрбан, настегенну пов’язку і плащ. Взуття (сандалі) бадага взули лише наприкінці XIX ст. Більшість з них — вегетаріанці (традиційні страви з капусти, картоплі, кропиви і спецій). Основна релігія — індуїзм. Бадага поділені на 18 патрилінійних родів (куда), що мають різний соціальний статус, чим нагадують касти. Сім’я у них мала, іноді зустрічається полігінія (багатоженство). Поширений левірат (від лат. — «дівер, брат чоловіка») — шлюбний звичай, за яким вдова зобов’язана (або має право) вийти заміж за брата свого померлого чоловіка. У бадага розвинений культ предків, зберігається також поклоніння їхньому стародавньому божеству Друугу [147, 81, 587].До ведоїдної раси австралоїдів належить й інший дравідійський народ — кота, що живе в горах Нілгірі. Їх лише близько 1 тис. осіб. Кота визнають автохтонним населенням цієї південної області Індії, яке з давніх-давен займається різноманітними ремеслами — виготовленням музичних інструментів, ювелірною справою, обробкою шкіри і дерева. Свої вироби кота поставляють сусіднім племенам в обмін на сільгосппродукцію. Кота до того ж — професійні танцюристи і музиканти. Дотримуються вони своїх традиційних вірувань. У цих же горах Нілгірі проживають й інші дравідійські австралоїди — курумба чисельністю близько 10 тис. осіб. Курумба — індуїсти, їх основним заняттям є вівчарство, городництво і збирання.
Традиційні селища курумба — напівкруглі. У них зберігся поділ на дві екзогамні групи (фратрії), зберігаються також культи Сонця, Місяця, духів дерев та ін. [147, 232, 241].«Господарями» гір Нілгірі визнається у місцевих етносів дравідійський народ тода, який належить вже не до ведоїдної, а до південноіндійської перехідної раси. Їх чисельність менше 1 тис. осіб. Основне заняття — розведення буйволів, м’ясо і молоко яких є основою харчового раціону тода. При цьому жінки не допускаються до догляду за ними. Народи, що оточують тода, приносять їм, як «господарям гір», у дар частину своєї продукції. Основні ремеслатода — ткацтво і вишивання (особливо славляться широкі шалі з багато вишитою облямівкою). Тода зберігають свої племінні традиції, вони поділяються на дві екзогамні групи, у складі яких по кілька родів, а у кожного роду — кілька невеликих сіл (2-6 будинків). У тода зберігається братська поліандрія, тобто багатомужжя (досить рідкісна форма шлюбу), коли одна жінка має кілька чоловіків (поліандрія відома також у алеутів і ескімосів Далекої Півночі і в деяких групах тибетців). Старший чоловік визнається у тода батьком всіх дітей. Жінки при цьому користуються великою пошаною і свободою, проте розлучення заборонені. Тода поклоняються богові-творцеві Піхті і богам-покровителям кожного роду, а священні доїльні буйволиць відіграють у них роль храмів [147, 444, 591].