Єдиний Бог і його подальші втілення
Фінікійський (тобто вже хурито-семітський) Біблос також вважався заснованим самим Елем ще наприкінці VI тис. до н. е., майже за три тисячі років до появи в Ханаані перших семітів-фінікійців.
З початку III тис. до н. е. тут будується храм Баалат — «Цариці Небесній», «Богородиці Біблоса», а також храм Решефа (тотожний грецькому Аресу). Вважається, що в Біблосі існував давній солярний культ.Верховним богом Угарита також був «великий бог Ель» (Іл, Ілу), а його дочкою та дружиною була Асірат (Ашерат, можливо, паралель єгипетської богині неба Мут — «володарки озера Ашеру»), яка народила 70 богів (тобто всього було 72 боги — за кількістю народів Землі, названих у Біблії). Асірат вважалася володаркою моря і була, можливо, однією з іпостасей богині Сонця (очевидно, «підземного», оскільки вона була пов’язана також з фалічним культом).
Ілу (Іл, Ел, Елоах, Елохим), як Бог-Бик, отримав свою верховну владу від іншого Ілу — «Ілу Батьківського» (в іншій версії його батьком вважається Ба- алшамем — «господар небес»). Під час якоїсь космічної катастрофи Ілу-Ел пожертвував своєму батькові єдиного сина Єуда (можливо, йдеться якраз про ту катастрофу, що створила сучасний «пояс астероїдів»). Подібний до цього міф ми зустрічали в хетській релігії, де бог грозовиці вбиває змія Іллуянкі і разом з ним — свого сина, який стояв поруч з чудовиськом і попросив батька не щадити його. З часом Ілу-Ел (який у цей період ототожнюється, очевидно, з Сатурном) відходить від справ, а за його верховну владу починається жорстока боротьба між чотирма претендентами: богом бурі, грому, блискавок, дощу і родючості Балу-Юпітером, Астаром — богом Марса, Ямму — богом моря та Муту — богом смерті й підземного світу.
Загалом образ західносемітського Ілу відповідав подвійному шумерському образу Ана-Енліля (Ілу Батьківський та Ілу, як його син), злившись згодом в образ планетарного бога Сатурна, якого почали ототожнювати з Енлілем.