Держава Буїдів.
З 932 р. імамітська династія Буїдів приходить до влади в Ірані1. З 945 р. їм поступилися світською владою халіфи у Багдаді, залишивши собі духовні прерогативи та релігійний авторитет[641] [642]. Характерною рисою у релігійній сфері держави Буїдів була міжконфесійна ворожнеча між сунітами та шиїтами. Боротьба в Багдаді часто завершувалася збройними сутичками між мешканцями кварталів Баб ат- так на заході міста, де мешкали шиїти, та Баб ал-Басра, де мешкали прихильники ханбалітської течії сунізму. Буїдські правителі, які самі сповідували шиїзм, підтримували своїх єдиновірців. У 946 р. халіф ал-Мустакфі поплатився троном за свою антишиїтську позицію. Приводом до усунення халіфа став арешт за його наказом одного з алідських вождів. Уже в 963 р. султан Му’їзз ад-даула узаконив святкування ашури та дня ставка. Підтримка влади сприяла посиленню ролі шиїтів у державі. На заснування 'ашури в 963 р., яка припала на 10 мухаррама, суніти, передусім ханбаліти, відповіли встановленням свого поминального дня — відвіданням могили Мус'аба б. аз- Зубайра, який припав на 18 мухаррама. Шиїтському святові дню ставка 18 зу-л-хіджжа суніти протиставили день печери, який також проходив на 8 днів пізніше. Церемонії їх святкувань були подібні. Невдовзі між ними спалахнули сутички на релігійному ґрунті. Відвідання могили Мус'аба сунітами, які мали перетинати Карх та їх паломництво до могили сьомого та дев'ятого імамів на Кладовищі курейшитів через територію Баб ал-Басра призвели до сутичок на вулицях міста. Напруга спостерігалася до 973—974 рр. Буїдський султан Баха 'адДаула передав управління мусульманською громадою міста алідському нахібу ал-Мусаві. Упродовж семи років (1002— 1008 рр.) він був найвпливовішою посадовою особою у Багдаді, виконуючи водночас функції глави хаджжа та ал-мазалім (глави касаційного суду). Держава, завдяки системі підтримки з боку державних інститутів, регулювала розвиток та подальше оформлення ідеологічно-світоглядних уявлень шиїзму. Більшість шиїтських переказів збереглося до наших днів завдяки систематизації, розробленій ученими в період Буїдів. Період їхнього правління є важливою сторінкою в історії поміркованих шиїтів. Імамітські учені працювали у сприятливих умовах, маючи заступництво з боку шиїтської династії. У цей період були сформульовані положення теорії ісламського шиїтського уряду, який мав би очолити сам імам. Були також розроблені елементи доктрини імамітського світського правління у тих розділах мусульманського права, де йдеться про здійснення влади імама в період його відсутності. Розроблення цього елемента доктрини знайшло продовження у пізні періоди історії течії, коли до влади прийшли шиїтські династії Сефевідів й Каджарів. Проте ніяких фундаментальних змін у політико- теологічних аспектах не відбулося. Один раз сформульована доктрина імамату залишилася незмінною впродовж всієї історії шиїтської думки[643] [644].