Дамаск - одна з найдавніших столиць світу
Дамаск (араб. — Дімашк або Аш-Шам) — одна з найдавніших столиць світу — лежить біля підніжжя гори Касьюн. У Дамаску археологи виявили культурні шари, вік яких обчислюється сімома тисячами років (тобто вже в V тис.
до н. е. тут існувало досить велике поселення). Деякі дослідники вважають, що назва сирійської столиці Дамаск походить від арамейського «демшак», що означає кров брата, або безневинно пролита кров. Це пов’язано з місцевою легендою, за якою саме на горі Касьюн було здійснено перше братовбивство: Каїн убив Авеля (Бут., 4, 8; Коран, 5, 30-33). Нині з деяких вулиць Дамаска у правій частині гори Касьюн (над районом Акрад, тобто «курдським») добре видно будівлю під зеленим куполом, схожу на українську мазанку. Вона зведена на тому місці, де за переказами відбулося перше вбивство в історії людства. Цю печеру називають «Магарат ад-дамм» — «Кривава печера».Похований Авель, згідно з коранічною версією (Коран, 5, 34), значно далі від місця вбивства — у Телль Набі Хабіль (за 3 км від розвилки доріг Дамаск — Бейрут і Дамаск — Забадані). За цим переказом, Каїн 40 років носив тіло вбитого ним Авеля, не знаючи, що з ним робити. Одного разу він побачив, як побилися два ворони, один заклював іншого, вирив ямку і загріб труп. Тоді Каїн зрозумів, що робити з Авелем. Над могилою Авеля по якомусь часі був споруджений мавзолей, де міститься саркофаг завдовжки 7м, що відповідає біблійним описам людей того періоду (Бут., 6, 4). Не менших розмірів, за переказами, були й нині зруйновані могили двох інших біблійних персонажів: Німрода в містечку Бейтіма у відрогах Хермона і третього сина Адама — Сифа в Ліванських горах.
На рис. 72 і 73 показане місце «Кривавої печери» і саркофаг Авеля (див. кольорову вклейку).
Найдавніша згадка про Дамаск зафіксована в аккадських табличках і в документах XVIII династії єгипетських фараонів. У Старому Заповіті Дамаск згадується понад 15 разів як добре відомий і важливий центр. До XV ст.
до н. е. Дамаск був володінням єгипетських фараонів, але пізніше права на нього домагаються також хети і мітаннійці. У XII ст. до н. е. тут з’являються арамеї і засновують Дамаське царство, яке в деяких перекладах Біблії називається Арам. Дамаське царство досягає розквіту за царя Табриммона і його сина Бен Адада I, коли його землі простягаються до долини Бекаа в Лівані і до Євфрату, а Нраїльське царство сплачує йому данину. У 734 р. до н. е. іудейський цар Ахаз зрадив союз з останнім царем Дамаска Рецином, змовившись із ассирійським владикою Тиглатналасаром III, і 16 провінцій Дамаського царства, до яких належало 591 місто, захоплюють ассирійці і розграбовують. Царя Дамаска було страчено, а його жителів вигнано в Урарту.Головний храм арамеїв з царським палацом, що прилягав до нього, стояв на місці сучасної мечеті Омейядів. Близько трьох тисяч років тому арамейці спорудили тут святилище своєму верховному божеству Хаддаду (шум. Адад). Про те, що храм Хаддада (Баал-Хаддада) був неординарною спорудою, свідчать старозавітні тексти, згідно з якими іудейський цар Ахаз скопіював його вівтар для Єрусалимського храму (4 кн. Царств, 16, 10). Римляни ототожнили арамейського бога Хаддада зі своїм головним божеством Юпітером і перебудований ними в III ст. храм присвятили Юпітерові Дамаському. Наприкінці IV ст. візантійський імператор Феодосій, прихильник християнства, спорудив на цьому місці базиліку Св. За- харії, перейменовану потім на честь сина Захарії — Св. Івана Хрестителя (тут зберігається голова святого під спеціальним саркофагом — див. кольорову вклейку, рис. 74). На початку VII ст., після приходу в Дамаск арабів, християнський храм був перебудований халіфом Валідом на мечеть — одну з найкращих і найвідоміших мечетей у мусульманському світі.