Числа
В архаїчних традиціях у ситуаціях, яким приписувалося сакральне, «космі- зуюче» значення, могли використовуватися числа (62, II, 629]. Тим самим числа ставали образом світ)· і. отже, засобом для його періодичного відтворення у циклічній схемі розвитку для подолання деструктивних хаотичних тенденцій.
Міфопоеткчна роль чисел найвиразніше виявляється у культурах з розвиненим класифікаційним принципом (у Давньому Єгипті, у Китаї, в піфагорійців та ін.|. Такі класифікаційні ряди є по суті системою ієрархічних відносин і своєрідним кодом опису світу.Розглянемо семантику основних чисел (62. 11, 630):
1 — у найдавніших текстах зустрічається дуже рідко або взагалі не зустрічається. В. Топоров вважає слушним припущення, що 1 означає не так перший елемент ряду в сучасному розумінні, як цілісність, єдність. Число 1 часто приписується таким образам довершеної цілісності, як Бог або космос;
2 — лежить в основі бінарних протиставлень і пов'язане з ідеєю частин монади, що взаємно доповнюються (чоловіче і жіноче начала, небо і земля, день і ніч І, з темою паристості в таких її аспектах, як парність, дуальність, близнюки, подвійність:
3 — не лише образ абсолютної довершеності, а й основна константа міфопоетичного макрокосму і соціальної організації (три сфери Всесвіту, три найвищі цінності, божественні трійці, три герої казки, три члени соціальної структури, три соціальні функції і т. ін.);
4 — на відміну від динамічної цілісності числа 3 с образом статичної цілісності, ідеально стабільної структури. Тому число 4 використовується у міфах про створення Всесвіту і орієнтацію в ньому: чотири сторони світу, чотири основні напрями, четвірки богів, чотири пори року, чотири віки, чотири елементи. Чотири компоненти актуалізуються в геометричних фігурах, які мають найбільше міфопоетичне значення, — квадрат, мандала, свастика, хрест:
5 переважно стосується вчення про п'ять елементів, основна особливість якого полягає в канонізації числа 5, що стало еталоном опису найважливіших характеристик макро· і мікрокосму (кількість елементів, класів тварин, органів чуттів, пристрастей, музичних нот тощо). Виокремлення п'ятого місця у просторі пов'язане з особливим положенням центру (в давньокитайській традиції).
У деяких культурних традиціях 1 і 2 (іноді тільки 1) не розглядаються як числа (відповідні слова оформлюються інакше, ніж інші числівники) через те. що перше з них часто означає Бога, а друге — первісну монаду, що захищає людину' від небуття і відповідає сотворінню — небу і землі, створеним У' єдиному заповітному місці. Тому першим числом у деяких традиціях вважається 3. а другим — 4.
З суми цих двох перших чисел виникає число 7, що характеризує загальну ідею Всесвіту, повний склад пантеону, кількість казкових персонажів, кількість днів тижня, кількість кольорів спектра, тонів у музиці тощо. Добуток 3 і 4 дає число 12, яке. як > 7, у різних культурах є одним з найбільш використовуваних числових шаблонів (12 місяців, 12 знаків зодіаку. 12-членні пантеони і т. ін.).
Числу 12, як щасливому, протистоїть нещасливе число 13 (12 + 11. У деяких культурах з числом 7 конкурує число 9, яке отримують трикратним повторенням тріади. Сакрально позначеними с також інші числа, похідні від 2. З, 7. 9, 12 (33, 37. 99; 24, 36 та ін.), які використовуються у ріггуалах і міфопоетичних текстах.
Викладене дає підстави стверджувати, що в архаїчних культурах число і лічба були сакралізоваиими засобами орієнтації та «космізацн» Всесвіту. Поява рахунково-господарських текстів належить до типологічно пізнішої стадії, коли члени числового ряду втратили свої попередні сакральні функції’ (62, П, 629-631\.
