Чатал-Хююк: давнє святилище Малої Азії

Основні сюжети Кам’яної Могили були виявлені також у відомому Чатал-Хю- юку — найдавнішому місті — святилищі Центральної Анатолії. Структура міста була суцільно ритуальною: святилища являли собою конгломерати прямокутних приміщень з перепадами рівнів у них, з виділенням кутових «лежанок», під якими ховали померлих, численними зображеннями богів (переважно биків, баранів, свиней), з розписами і фарбованими рельєфами, де виокремлювалося зображен­ня сидячої богині-породіллі з піднятими догори ногами і руками.

вказує на дуже давню міфоритуальну традицію, що ґрунтується на моделі Всесвіту, і головних дійових сил. У її основі, можливо, лежав варіант прототипу у вигля­ді двостатевої істоти (наприклад, на статуетках Чатал-Хююка й у конфігураціях Кам’яної Могили зустрічаються поряд імена Інанни і Козерога, що мають у мину­лому, очевидно, спільне походження).

Імена Інанни, Енліля, Ану й Уту утворюють, імовірно, дуже давній «чотири­кутник», що виник унаслідок розпаду архаїчного двостатевого прототипу. Інші божества становлять, зазвичай, по дві ритуальні пари, які виникли, можливо, під час подальшого розпаду вже «чотирикутника»: Ішкур і Гатумдуг, Сін і Ніндар (в архаїчних варіантах Ведмідь і Ведмедиця), а також Намтар, Думузі, Меслам- таеа, що мають своїх «двійників». На думку А. Кіфішина, імена богинь Ашнан і Гештін, богів Ніназу і Енкі (хоча вони, можливо, являють собою «чотирикут- ник»-антипод, що знайшло, наприклад, своє відображення у двох різних міфіч­них династіях) не творять у чатал-хююкських текстах значущих конфігурацій. До того ж Чатал-Хююк, як і Кам’яна Могила, були насамперед святилищем, у якому протягом досить тривалого часу здійснювалися давні ритуали відповідно до запи­саного на їх стінах архаїчного «канону» [62, 441-487].

Цікавою є інтерпретація А. Кіфішиним малоазійського Чатал-Хююка як ри­туально-культового комплексу, датованого УІІ-УІ тис. до н. е. У ньому наведено ряд зображень богинь: одна — усередині «будинку» (Інанна), інша — поза ним (Гатум­дуг), третя, з розмаяним волоссям, може бути уподібнена богині-фурії Ліліт (Аш­нан). Ашнан у шумерів була супутницею вищого бога грозовиці Ішкура (звідси, на думку А. Кіфішина, розмаяне волосся), спільниця стражденного «Бика небес», що допомагає йому, а не людям (у кам’яномогильній версії Ашнан і Гутумдуг виступа­ли також як сестри Енліля) [62, 507-516].

Чатал-Хююкський комплекс рясніє зображеннями биків, яких на ранніх ета­пах зазвичай перемагають богині — хранительки людей. Є також ритуальні зобра­ження Барана й Оленя, що, як і зображення Бика, можуть бути ототожнені з від­повідними зодіакальними сузір’ями. Деякі святилища з протонаписами свідчать, за припущенням А. Кіфішина, про загибель від руки Гатумдуг бога-витязя Ану і його сина — правителя Думузі (у шумерів батько Думузі — Енкі). У пізнішу епо­ху відбувається піднесення ролі Бика — чоловіка колись всесильної богині, про що свідчить підсилений образний ряд бичачих голів, букраніїв (символів влади) і рогів. Можливо, посилення ролі Бика, що уособлює чоловічу творчу потенцію, вказує на зростання ролі батька в соціальному і приватному житті. Посилення ролі букраніїв особливо відчутне у східних частинах ритуальних приміщень (зі сходу, «країни обрію», колись з’явився і давньоєгипетський Гор-старший, а із за­ходу — зі сторони його супротивника Сета — очолювала боротьбу з навалою Гора і Тота діва-мати, уособлена в Чатал-Хююку образом сидячої «здвоєної» богині) [62, 517-520, 636].

У ритуально-культовому комплексі Чатал-Хююка знайдені зображення ого­леної богині з котячою (?) головою, геральдичних леопардів (що має паралелі в мезоамериканських релігійно-міфологічних уявленнях), а також свідчення ри­туалів жертвопринесення Бика, який входив у нові відносини з богинею: вона па­нувала на західному боці, сидячи на бичачих головах.

Написи Чатал-Хююка і Кам’яної Могили дуже близькі за змістом, що, на думку А. Кіфішина, вказує на якийсь загальний дуже давній «канон», до якого на­лежать і анатолійські, і приазовські тексти. До того ж у приазовських кам’яномо­гильних текстах є посилання на кам’яні таблички, що містять записи, мабуть, ще давніші і наділені особливою святістю («першоджерело» реально існує в кілько­сті 160 табличок). Усе це вказує на Кам’яну Могилу як на своєрідну «метрополію» багатьох інших центрів «писемних культур» [62, 521-524].