Бурятська релігія і міфологія
Буряти — корінне населення Республіки Бурятія і деяких інших областей РФ. Живуть також у північній частині Монголії та невеличкими групами в Північно-Східному Китаї. Загальна чисельність — 520 тис.
чол. (1992 р.|. Належать до півнїчноазіатськоі раси великої монголоїдної раси. Говорять бурятською мовою північної підгрупи монгольської групи алтайської сім'ї. Вирізняються західні та східні групи діалектів. Більшість західних бурятів вважалися православними, але вони зберегли шаманство; віруючі буряти в Забайкаллі — ламаїсти [40. 116].На час приєднання Бурятії до Росії (середина XVII ст.) відбувався процес формування бурятського етносу з окремих племінних груп, найбільшими з яких були булагати. ехірити, хоринці та хондогори. До складу бурятів у XVII- XVIII ст. увійшли асимільовані роди евенків, а також нові родоплемінні групи власне монгольського походження. Традиційне господарство бурятів Західної Бурятії — землеробсько-скотарське (осіле). Східної Бурятії — скотарсько-землеробське (напівосіле). Допоміжне значення мали мисливство, риболовство, а також промисел нерпи. Були розвинені ремесла: ковальське, обробка шкір, столярсько-теслярська і ювелірна справа. Традиційне житло — юрта. Іжа складалася переважно з м’ясних і молочних продуктів. Система спорідненості арабського типу. Фольклор багатий на легенди, міфи, казки, пісні (епічний цикл «Гесеріада») та ін. У бурятів популярні духові й смичкові музичні інструменти [40. 116-117].
Релігійно-міфологічна система бурятів Прибайкалля і Забайкалля, що пройшла у своєму розвитку дошаманський і шаманський етапи, у XVIII - XIX ст. була засвоєна ламаїзмом, зазнавши певної переробки [33. І, І9б|. Шаманські міфи збереглися більшою мірою у бурятів Прибайкалля, які фактично дотримувалися шаманства і після прийняття в XVII - XVIII ст. православ'я.
Раннього періоду розвитку сягають у бурятській релігії дуалістичні уявлення про світ. До того ж періоду належить троїсте членування простору (верхній, середній та нижній світи) і часу (минулий, теперішній, майбутній), тісно пов’язане з образом Світового дерево.
Дуалізм дошаманського етапу чітко виявлений у поділі богів і духів на добрих, що уособлюють «синє вічне Небо», Сонце. Місяць, Венеру, і злих. Злі скли поділяються на кілька розрядів богів і духів, главою яких є бабуся Маяс-Чорна; крім того, існували безіменні багатоголові чудовиська, «диявол Архан», »диявол з чавунним батогом», жовтий скажений собака. велетенська змія та ін. Сили добра перемагають сили зла за допомогою небесного каменя, що вбиває блискавкою.Відомо кілька варіантів космогонічних міфів, що оповідають про створення Землі з Хаосу, про появу на Землі перших людей і тварин, в океані — перших риб. не небі — перших світил. У деяких з них творителька Землі та перших живих істот — Ехе-бурхан, вона ж — мати перших божеств на Небі. Її добра дочка Манзан Гурме створила добрих богів, а лиха Маяс Хара (Чорна) — злих. Перші люди на Землі — брат і сестра Паханг і Туя («промінь») [33, І. 197].
З виникненням і розвитком шаманства дуалістична структура збереглася, але в ній з'явилися чіткі числові групувати. Вищий шаманський пантеон налічує 99 небесних божеств — тенгрі: 55 західних — добрих і 44 східних — злих. У шаманській міфології тенгрі мають антропоморфний вигляд 1 ведуть людський спосіб життя. Діти й онуки тенгрі с ніби посередниками між світом богів і світом людей. Найнижчий розряд у шаманській релігії — антропоморфні духи пекла.
У народних оповідях зустрічаються міфи про походження різних видів тварин і птахів, тотемні міфи про спорідненість людини і тварини, про шлюбні союзи між ними (наприклад, про народження дівчиною дитини від ведмедя або бика) та ш [33,1, 197-193].