Баальбек

На півночі долини Бекаа, у районі багатому джерелами, розташоване колись оп­ромінене успіхом фінікійське місто Баальбек — місто культу Баала, ототожненого пізніше з Хаддадом (Баал-Хаддад).

Проте так званий подіум, тобто фундамент-узвишшя для наступних храмо­вих будівель, що використовувався для давніх (можливо, доісторичних або «допо­топних») ритуалів, являє собою грандіозний пам’ятник мегалітичної архітектури на кшталт храмів Мальти, споруд Стоунхеджа, Карнака, пірамід Єгипту, святи­лищ Мезоамерики (наприклад, інкській столиці Куско) та іншим «циклопічним» спорудам, приналежним дуже давній, досемітській і майже не відомій нам циві­лізації. Цей подіум зведений з величезних кам’яних блоків, небачених раніше, вагою понад 800 тонн(!) кожний. Добувалися й оброблялися ці блоки в розташо­ваній неподалік (менш ніж за 1 км) каменоломні, звідки вони доставлялися до міс­ця їх «складання». До сьогодні зберігся найбільший моноліт з відомих нині у світі: його розміри 21,5 · 4,8 · 4,2 метра, а вага понад 1000 тонн.

На рис. 89-90 показані моноліти подіума храмового комплексу в Баальбеку (див. кольорову вклейку).

Створення храмового комплексу Баальбека на доісторичному, очевидно, подіу- мі належить римській епосі. Так, величний храм Юпітера (ототожненого римля­нами з грецьким Зевсом і західносемітським Баал-Хаддадом) був зведений у І ст. до н. е., а його вдосконалення тривало за різних римських імператорів до IV ст.

Храм Юпітера, вхід до якого пролягав через монументальні сходи і коло­надний фасад (пропілеї), а також через шестикутний внутрішній двір з 30 колона­ми (завдовжки 50 м) і двір жертвопринесень площею 145 · 112 м, мав 88 м завдов­жки і 48 м завширшки. Він піднімався на 13-метровому подіумі і вміщав 48 колон. Найвища у світі колона заввишки 22 м також постає в акрополі Баальбека.

Від храму Меркурія нині залишилися лише величезні сходи, оскільки Бааль­бек пережив кілька землетрусів. Проте майже весь зберігся храм Бахуса розмі­ром 69 · 36 м. Цей храм зведено у II ст. і пов’язано з культом присвячених (тобто тих, хто пройшов містерії), які поклонялися молодому сонячному богу, що символі­зує відродження і безсмертя (можливо, геліополійський Бахус-Вакх являв собою симбіоз колись протиставлених давньогрецьких богів — «водно-рослинного» Діо- ніса і солярного Аполлона). Храм Бахуса стоїть на 5-метровому подіумі і до нього ведуть 33 сходини, за якими, після подвійного ряду колон, відкриваєтья дверний проріз заввишки 13 метрів. Балкове перекриття, прикрашене фризами голів ле­вів і биків, підтримує колосальна кам’яна стеля із зображенням Афіни, Марса, Ба­хуса, Вулкана, Діани і деяких інших божеств. Усередині храму, на задньому плані видніється подвійна похило-східчаста площина, що вела у священне місце, де збері­галася статуя бога.

У кількох сотнях метрів на південний схід від акрополя височіє круглий храм Венери. Три прольоти сходів і фасад з подвійним рядом колон ведуть у храм, увінчаний куполом. Витончені стінні ніші з напівкруглим склепінням уміщали статуї богинь. Зведено храм Венери римлянами у III ст., а неподалік від нього містився храм, присвячений Музам, датований початком I ст. н. е.

На рис. 91-94 відтворено різновиди храмового комплексу Баальбека (див. кольорову вклейку).

ливо, зумовило зародження легенди про те, що саме на цьому місці Адоніс був убитий диким кабаном, і обряд його смерті і наступного відродження проводить­ся тут щорічно. Неподалік містився римський храм, присвячений Астарті, який був зруйнований.