Акт створення
У міфах про створення світу описується порожнеча, з якої починають виходити мікростворюючі, подібні до насіння, таємничі еманації певного джерела енергії. Наприклад, згідно з уявленнями індійської філософії санкхья VIII ст.
до н. е., порожнеча поступово ущільнюється й утворює стихію ефіру, або простір. З неї виокремлюється повітря, з повітря народжується вогонь, з вогню — вода, з води — стихія землі. Таким чином, першим етапом прояву космогонії стає утворення простору, другим — поява в нім різних стихій чоловічої і жіночої природи, що започатковує життя. Так, в іншому давньоіндійському тексті Всеотець представлений спочатку як те, що розколюється на чоловіче і жіноче начало, а потім — як те, що породжує все суще. Поступальна хода процесу космогонії спочатку проявляє щось Єдине і породжує потім множинне. Наприклад, у греків спочатку злитих Урана (Батько- небо) і Гею (Мати-земля) роз’єднує їх син Кронос; у стародавніх єгиптян Мати- небо і Батька-землю роз’єднує бог повітря Шу; у шумерів злиту в космічну гору пару, яка з’явилася з первісного океану Анна (Батько-небо) і Кі (Мати-земля) також роз’єднує їхній син — бог повітря Енліль [111, 205-213].Характерною особливістю архаїчних божеств часто є їх андрогінність, тобто поєднання одночасно жіночих і чоловічих рис. Такі двостатеві боги зустрічаються у світовій міфології нерідко: наприклад, верховний бог індійців зуньї Авонави- лон, творець і вмістище всього сущого, двостатевий; вище начало, про яке йдеться в китайських трактатах, об’єднує в собі чоловічий Янь і жіночий Інь; у греків двостатевим був не тільки Гермафродит (дитя Гермеса й Афродити), а й один з першобогів Ерос — божество всепроникної космічної любові; Шива постає таким, що злився в одному тілі зі своєю дружиною Шакті — він є правою стороною, а вона — лівою; ідоли багатьох африканських і меланезійських племен водночас мають жіночі груди, чоловічу бороду і пеніс [111, 115-116]. Іншими словами, архаїчні боги постають перед нами іноді наполовину чоловіками і наполовину жінками. Сліди цього досить поширеного уявлення ми зустрічаємо і в біблійній Книзі Буття: «І створив Бог людину по образу Своєму, по образу Божому створив її, чоловіка і жінку створив їх». Цей Бог — Елохим, коли ж у Біблії з’являється Яхве-Єгова, то він творить жінку з ребра першочоловіка Адама. На думку Дж. Кемпбелла, названі вище міфи є одним із способів символічного пояснення акту творення: переходу вічності в час, нескінченності у простір, розділення єдиного навпіл і потім на багато частин, а також створення нового життя шляхом возз’єднання двох начал [111, 116].