Причини та передумови європейської трансатлантичної експансії.
Про те, що Земля має сферичну форму, знали ще античні географи. Александрієць Ератосфен (III —II ст. до н. е.) навіть зумів доволі точно обчислити довжину екватора та діаметр нашої планети, але в середньовічній Європі ці ідеї були проголошені єрессю, а занадто стійких прихильників теорії про кулястість Землі спалювали живцем аж до XIV ст.
(у 1316 р. інквізитори спалили Пієтро Абано, у 1327 р. та ж доля спіткала Чекко Ас- коні). Однак уже з XII—XIII ст. західноєвропейська географія почала відновлювати свій науковий рівень, спочатку ознайомившись з античною спадщиною через арабів, а потім, збагатившись енциклопедичними за змістом подорожніминотатками, серед яких варто згадати, насамперед, "Книгу Марко Поло". На такому грунті уже в XIII ст. учені-схолас- ти, бодай і з ризиком для життя, знову реанімували сферичні концепції світоустрою (особливу роль у цьому відіграли німець Альберт Больштедтський Великий (1193 — 1280), норвежець Івар Бедді (XIII ст.) і, звичайно, англієць Роджер Бекон (1214—1292)), а двісті років потому уже, навпаки, на сміх піднімали тих, хто ставив кулястість Землі під сумнів.
Проте до середини XV ст. такі дискусії мали здебільшого академічний характер, оскільки заінтересована у східних товарах (шовк, прянощі, ліки тощо) Західна Європа й без того отримувала їх без особливих труднощів завдяки бізнесовій активності італійських купців-посередників — гену- езців, пізанців і венеціанців, котрі, маючи на Сході налагоджену систему постачальників і перекупників, наживали на торговельних операціях шалені багатства.
Ситуація принципово змінилася після захоплення турка- ми-османами Константинополя (1453). Оттоманська імперія активно просувала свої кордони на захід, отож сприяти збагаченню потенційних конкурентів не бажала, а тому всіляко обмежила масштаби трансєвразійської торгівлі істотним збільшенням митних поборів, а нерідко і прямими конфіскаціями.
Без шовку з його унікальними дезинфікаційними властивостями, перцю й кориці, котрі давали можливість зберігати м'ясо без холодильників, та інших східних товарів Захід швидко відчув себе вкрай некомфортно, а тому відразу почав шукати нові шляхи до Індії та Китаю в обхід турецьких територій. Німці та поляки з литовцями спробували зробити це через Русь, однак спроби поставити Мос- ковію на коліна воєнним шляхом не принесли успіху, а після ліквідації незалежної Новгородської республіки великі князі московські Іван III (1462—1505) та Василій III (1505 — 1533) настільки обмежили торгівлю із Заходом, що навіть знаменитий Ганзейський Союз припинив своє існування.Єдиним доступним для західних європейців прямим шляхом до східних прянощів лишилася кружна дорога навколо Африки. Найактивніше за цю справу взялися португальці, але реального успіху досягли тільки в 1498 р., коли португальський пірат Васко да Гама спромігся таки, обігнувши Африку, дійти до Індії. І доки каравели португальців лише намацували південний морський шлях до Індії, до Ліса-
бона прибув тоді ще мало кому відомий Христофор Колумб із парадоксальною ідеєю: пройти на схід, ідучи на захід.
До Лісабона X. Колумб потрапив випадково. У травні 1476 р. він служив простим матросом на фламандсвкому торговелвному кораблі "Бекалла", котрий разом з іншими суднами флотилії був атакований і затоплений поблизу португалвсвкого узбережжя французь- кими корсарами. "Бекалла" пішла на дно разом з товаром, а Христофор, допливши до берега та оклигавши у місцевих рибалок, попрямував до Лісабона.
Хто такий Христофор Колумб (в іспанській транскрипції — Крістобаль Колон, 1451 — 1506)? Точні дата й місце його народження невідомі. Більшість науковців схиляється до думки, що народився він у 1451 р. у Генуї в родині місцевого ткача, але є чимало й інших версій його походження (хоча б тому, що цей "син ткача" сам себе називав нащадком аристократичного роду і вільно розмовляв кількома іно- земними^мовами, включаючи латину, іспанську й португальську) .
Так само невідомо, де й коли здобув X. Колумб освіту: на думку одних — в університеті м. Павія, інших — у генуезькій школі цеху ткачів, розташованій на вулиці Павія. Дивує також той факт, що, прибувши до Лісабона, майбутній першовідкривач Америки зупинився у домі свого брата Бартоломео — власника картографічної майстерні. Занадто вже дивна кар'єра для синів ткача.Від брата-картографа Христофор дізнався про дивний лист, що його надіслав двома роками раніше (1474) флорентійський картограф Паоло Тосканеллі португальському королю Альфонсу (Аффонсу) V Африканському (1438 — 1481), у якому пропонував організувати експедицію за "прянощами й самоцвітами" до Китаю та Японії, прямуючи не навколо Африки, а прямо на захід, оскільки Земля — це куля. Король ідею не схвалив, хоча серед сучасних португальських науковців побутує думка, що спроби таких подорожей робилися, і начебто ще в 1472 р. ескадра, очолювана двома норвезькими піратами на португальській службі — Дідріком Пайнінгом та Гансом Пофорстом, а також португальським "куратором" проекту Жуаном Кортереалом (Жоао Ваз Кор- те-Реал), досягла таки якихось далеких земель на заході, однак золота і прянощів вони там не знайшли, і проект тихо прикрили.
У 1480 р. Христофор Колумб вдало одружився з Феліпі Муньїш де Перестрелло — онукою португальського губерна-
тора острова Порто-Санто (поблизу Мадейри). Разом із молодою дружиною він оселився на цьому острові, де дістав у користування чималу бібліотеку і цілий набір старих морських карт. Саме тут у нього остаточно визрів план пройти на схід через захід, про що в 1482 р. Христофор Колумб написав згаданому вище Паоло Тосканеллі. Знаменитий флорентієць, якому на той час виповнилося вже 90 років, узяти безпосередню участь в експедиції, звичайно, не міг, але ідею підтримав. Вона полягала в тому, що коли градус екваторіальної широти дорівнює, як підрахував свого часу великий Птолемей, 50 морським милям (насправді — 60), а від Португалії до Індії, за підрахунками греко-сірійського географа Маріна Тірського (І ст.
н. е.), припадає 225 градусів (та ще приблизно 58 градусів X. Колумб додав на Китай та Японію), то виходило, що широта Атлантики від Японії до Португалії становить лише 77 градусів (тобто 3,5—4 тис. морських миль). Якщо ж стартувати з Канарських островів — то ще менше.Насправді, Євразія значно коротша, градус земної широти — довший, а від справжньої Японії до Португалії — 210 градусів
(12,6 тис. морських миль). "Колумбійська" ж Японія мала розмішуватися — десь у районі сучасної Куби.
Вірив X. Колумб і в існування в Атлантиці безлічі великих і малих островів (Антил, Бразил, "блукаючий" острів Святого Брандана та ін.), на яких експедиція зможе поповнювати запаси води та харчів. За це він "скромно" вимагав для себе титул дворянина, звання Головного адмірала Мо- ря-Океану й спадкового віце-короля відкритих земель, золоті шпори, а також десятину з усіх очікуваних від експедиції прибутків плюс восьмину доходів від майбутньої торгівлі з відкритими ним землями. Та коли в 1484 р. X. Колумбу влаштували аудієнцію у португальського короля Жуана II (1481 — 1495), той наказав створити для вивчення представлених матеріалів солідну комісію, яка визнала план X. Колумба безперспективним. Тоді ж померла дружина X. Колумба, яка гарантувала йому матеріальний та моральний добробут у Португалії, і він вирушив до Іспанії — головного конкурента "невдячних" португальців на океанічних шляхах.
В Іспанії "зухвалого генуезця" також прийняли прохолодно. Щоправда, іспанська королівська комісія з морських справ схвалила його план, однак "апетити" X. Колумба стосовно винагороди за успішну подорож дратували іспансько-
го короля Фердинанда V Католика (1479—1516). Та коли розгніваний "жадібністю" вінценосних монархів X. Колумб вирішив шукати щастя у Франції та Англії (куди відправився його молодший брат Бартоломео), іспанська корона, зрештою, дала "добро" на організацію експедиції. Традиція приписує це жіночим чарам іспанської королеви Ізабелли І Кастильської та мудрим порадам арагонського придворного "писаря видатків" (тобто королівського міністра фінансів), далекоглядного банкіра з роду маранів (християнізованих юдеїв) Луїса де Сантанхеля, який слушно порадив королю, що доки шлях через океан до Китаю та Індії не відкритий — ми нічого X.
Колумбу не винні, а коли він виконає те, що обіцяв — тоді й подивимося, що робити з нашими обіцянками. Так у січні 1492 р. X. Колумб дістав королівське "добро" на трансатлантичну експедицію, у квітні (біля стін завойованої християнами Гранади) — став дворянином, був по- жалуваний в "адмірали усіх островів і материків, які він особисто й завдяки своєму мистецтву відкриє чи здобуде в цих „27 „ .. .морях та океанах та призначений їхнім віце-королем з правом на десятину прибутків від пограбування відкритих ним земель та осьмину прибутків від торгівлі з ними. З серпня 1492 р. три каравели — "Санта-Марія" (водотоннажністю 130 т), "Пінта" (90 т) та "Нінья" (60 т) з екіпажем, що налічував 87 матросів (із числа каторжан, котрі дістали амністію, та нечисленних добровольців), офіцерів, королівського інспектора, нотаріуса, товмача та кількох слуг вирушили з порту Палос на захід.
Видатки на організацію експедиції становили не більше двох куенто (мільйонів) маравелі, шо дорівнювало вартості близько 17 кг 28 чистого золота .