Подорожі Христофора Колумба: початок трансатлантичних іспанських колоніальних завою­вань.

Перший трансатлантичний перехід X. Колумба тривав довше, ніж розраховував ініціатор та організатор експедиції, — понад два місяці, що неодноразово ставило долю експедиції під сумнів.

12 жовтня 1492р. Так, іще не здогадуючись про це, Європа відкрила Новий Світ, а для доколумбових цивілізацій Амери­ки та й узагалі більшості індіанських народів почалися "чорні роки" конкісти.

Острів, до якого причалили іспанці, місцеві аборигени з племені таїнів називали Гуанахані. Колумб "дав йому ім'я Сан-Сальвадор ("Святий Спаситель") у пам'ять про Всевиш­нього, який дивним чином усе це дарував" . На сучасних картах він позначений як острів Уотлінг (Ватлінг) групи Багамських островів. Десантувавшись на берег, X. Колумб одразу проголосив його власністю іспанських монархів Фер­динанда й Ізабелли, а себе — адміралом та віце-королем відкритих земель, що тут таки документально оформив і затвер­див королівський нотаріус (ескрівано) Родріго де Есковеда.

Таїни (таїно —"хороші (мирні) люди") походили з басейну ріки Амазонки (точніше з венесуельських джунглів амазонської притоки — величної ріки Оріноко), але, витіснені звідти екологічною катастро­фою, зайнялися мореплавством, унаслідок чого заселили спочатку Карибські, а відтак і Багамські острови та Кубу, потіснивши місцеві племена сібонеїв. На час появи на островах іспанців таїни перебува­ли в соціальному відношенні на етапі ранніх вождівств, виготовляли знаряддя війни та праці лише з каменю, деревини й кості, хоча й но­сили прикраси з золота, котре вимінювали у південних сусідів.

Новий Світ одразу приголомшив прибульців каскадом небачених "див": кукурудза, ананас, солодка картопля (ба­тат) і юка, тютюн, гамак та десятки тисяч простодушних мирних "дикунів", обвішаних золотими прикрасами — усе це видавалося скоріше райським сном, аніж дійсністю.

. . „ . , . 3°

покрівлі и підлоги будинків . А звідти, як вважали тогочасні європейські картографи — і до Китаю та Індії рукою пода­ти. Місцевих аборигенів Колумб прозвав "індіанцями". На

Гаїті у новозбудованому форті Навідад (ісп. "Різдво") він за­лишив 39 добровольців із числа команди на чолі зі своїм свояком Дієто де Араною. 4 січня 1493 р. кораблі експедиції, трюми яких були заповнені золотом та екзотичними агро­культурами, відпливли назад до Іспанії. Серед захоплених "трофеїв" було й кілька "індіанців", яких адмірал хотів про­демонструвати іспанським можновладцям.

На зворотному шляху у березні 1493 р. океан прибив його кора­бель не до іспанських, а до португальських берегів, проте король Жу­ан II, хоча й кусав лікті, прийняв у квітні того ж року X. Колумба у Лісабоні досить люб'язно, а наприкінці квітня 1493 р. його тріум­фально зустрічали Фердинанд та Ізабелла.

Звіт про подорож приємно шокував. Іспанські монархи без вагань підтвердили усі обіцяні X. Колумбу звання та привілеї (спеціальним королівським указом вони "дарували дону Христофору Колумбу та його нащадкам і спадкоємцям у вічне користування герб... із золотим замком на зеленому полі у верхній чверті щита праворуч і пурпурним левом на білому фоні в іншій верхній частині ліворуч" ), а вже у ве­ресні 1493 р.

Підтримав ідею перетворення піренейської Реконкісти ("Відвоювання") на колоніальну трансокеанічну Конкісту ("Завоювання") і Святий Престол: папа Александр VI (1492— 1503) спеціальною буллою "Іпіег Саеіега" від 4 травня 1493 р. дарував іспанській короні всі відкриті X. Колумбом "нові землі".

Однак наслідки масштабної другої експедиції X. Колумба, в якій взяли участь 17 кораблів і близько 2,5 тис. осіб, явно розчарували.

Виграла від неї лише географія: були відкриті острови Домініка, Мон­серрат, Антигуа, Сан-Мартін, Пуерто-Ріко, Пінос, Віргінські. Проте 32 золота більше ніде не знайшли, місцеві войовничі аборигени кариби практикували людожерство (від слова "кариб"походить термін "канібал") й іспанців зустрічали вкрай вороже. А тут іше один удар: прибувши до Еспаньйоли, X. Колумб застав на місці форту Навідад саме згарише та трупи вбитих іспанців, котрі поводилися на Гаїті як справжні колонізатори-бандити (грабували, ґвалтували та вбивали), за шо й поплатилися. Ще одним неприємним "подарунком" стала ма­лярія — хвороба, котру в Старому Світі раніше не знали, і на яку пе­рехворів навіть сам X. Колумб. Щоб урятувати свій імідж перед іспанською монархією, X.

Не додали оптимізму іспанським монархам і наслідки третьої по­дорожі X. Колумба "до Індій", шо відбулася 1498 р. Щоправда, мо­реплавці відкрили під час цієї експедиції у день святої Трійці острів Трінідад (ісп. Трійця), а потім побували (не знаючи про це) на узбе­режжі власне материкової Америки, причаливши до її берегів побли­зу гирла великої ріки Оріноко. Проте обіцяних адміралом золота й прянощів і ця подорож не принесла, а тут іще в 1499 р. зі справжньої Індії повернувся з безцінними для тогочасної Європи скарбами (які у 60 разів перевищували витрати на його експедицію) португальський флотоводець Васко да Гама, котрий доплив до неї навколо Африки. Це був удар, якого іспанська корона пробачити не могла, і в 1500 р. Колумба позбавили влади у заморських колоніях, його майно прода­ли за борги, а самого Христофора з двома братами у кайданах відправили до Іспанії.

Востаннє X, Колумбу вдалося умовити іспанських мо­нархів дати гроші на трансокеанічні подорожі "до Індій" у 1502 р. Під час цієї експедиції історія дала йому шанс: у липні 1502 р. поблизу берегів Гондурасу його каравели зу­стріли величезну пірогу з цінними товарами (тканинами, мідними сокирами, бобами какао, обсидіановими ножами, маїсом і т. ін.) і двадцятьма бронзоволикими майя, від яких іспанці довідалися про багату країну "Майям"десь на за­ході.

країну "Біру" (Перу), розташовану далеко на заході, поблизу узбережжя "Великого океану". Адмірал вирішив, що йдеться про Індійський океан, хоча це були звістки про зовсім інші землі й океани. Однак і цій експедиції за два роки тяжких поневірянь у водах Атлантики ані золота, ані прянощів знайти не вдалося. А тут іще померла покровителька адміра­ла — королева Ізабелла.

Підсумок життя знаменитого генуезця виявився сумним: майже все його майно конфіскували за борги, при дворі ко­роля Фердинанда V відкривача "Індій" відтепер презирливо називали "королем москітів", а знайдені ним землі — "краї­ною безплідних мрій" та "цвинтарем кастильських ідальго". Еспаньйолу згідно з королівським указом перетворили на місце заслань для каторжан, яким за це удвічі скорочували термін покарання. Помер славетний мореплавець, усіма за­бутий і принижений, у 1506 р. в іспанському Вальядоліді. Наступного року його останки були переправлені через оке­ан і поховані на Гаїті у форті Санто-Домінго.

У 1795 р. Франція відібрала в іспанців цю частину острова Гаїті, тому останки мореплавця перекочували того ж року до Гавани, на Кубу, де перебували в кафедральному соборі до 1 898 р. Однак у 1 898 р. Іспанія втратила й Кубу. Того ж року останки знаменитого флотоводця було повернуто до Іспанії. Тепер їх помістили в Севільї, де вони зберігалися до кінця XX ст. у центральному католицькому со­борі у спеціальній бронзовій труні, яку тримали на плечах бронзові скульптури іспанських монархів — Фердинанда й Ізабелли. У 1992 р. (з нагоди 500-річчя "відкриття Америки") останки X. Колумба, згідно з його заповітом, знову повернули до Санто-Домінго, що на Ес- паньйолІ-Гаїті. Місцем їхнього "вічного спочинку" став "Маяк Колум­ба"— грандіозний мавзолей хрестоподібної форми, збудований на березі океану.