Поняття "цивілізації Доколумбової Америки". Специфіка історичного процесу Нового Світу.
Постає питання, чому доколумбової? Назва, звичайно, умовна, але в історії всіх корінних американців є чітка межа, яка відокремлює їхню автономну, самостійну історію від історії, господарями котрої стали вже не вони, а блідошкірі бородаті пришельці з далекої Європи.
Привів їх туди, як відомо, генуезець на іспанській службі Христофор Колумб, і саме тому всю епоху самостійної соціокультурної еволюції Америки називають доколумбовою.Людина з'явилася в Америці досить давно (приблизно 30—40 тис. років тому), проте перш ніж досягти рівня цивілізації індіанцям судилося пройти тривалий соціоево- люційний шлях, причому рівня цивілізації на момент прибуття на континент європейців досягли далеко не всі з них. Та попри відносну загальну відсталість темпів цивілізацій- ного розвитку Давньої Америки від аналогічних показників Євразії варто зазначити, що цивілізації доколумбової епохи багато в чому є унікальним варіантом соціокультурного розвитку людства, а отже ігнорування їхнього досвіду робить явно неповною картину розвитку загальносвітової людності. Ось чому вивчення цивілізаційного ареалу Давньої Америки є неодмінною складовою підготовки класичного історика із спеціальності "всесвітня історія".
Що ж являли собою ці цивілізації і в чому їхня специфіка? Далеко не всі народи Америки встигли до приходу європейців вийти на рівень цивілізації — тобто виробити елементи державної інфраструктури, створити власну писемність, збудувати станово-класове суспільство тощо. Науковці виділяють на теренах Давньої Америки п'ять культурно-господарчих зон (з яких лише одна може похвалитися появою осередків цивілізованого життя). Це, насамперед:
• зона мисливства, рибальства й збиральництва Північної Америки;
• зона примітивного землеробства Північної Америки;
• зона високорозвинутого землеробства Центральної і Південної Америки;
• зона примітивного землеробства Південної Америки;
• зона мисливства, рибальства й збиральництва Південної Америки.
Зрозуміло, що з усіх п'яти зон лише третя — зона високорозвинутого землеробства Центральної та Південної Америки — досягла в доколумбові часи висот справжньої цивілізації.
Ідеться про суспільства зі сформованими державними інститутами та постійним військом, розвиненою соціально-майновою стратифікацією, податковою системою, що регулярно працює, власною писемністю тощо. Отож, предметом даного курсу є лише третя зона, хоча й вона має досить жорсткі хронологічні межі. Інші регіони та історія народів, що їх населяли, виходять за рамки нашої дисципліни, оскільки їхній розвиток до приходу європейціввідбувався на рівні первісного суспільства, а отже є предметом первісної історії в усьому її розмаїтті.
Однак районування цивілізацій Доколумбової Америки цим не завершується. Так уже склалося, що в Давній Америці сформувалися два відносно ізольовані центри цивілізаційних процесів, розвиток яких відбувався майже відособлено один від одного. Перший охоплював терени Центральної Америки — від Центральної Мексики до сучасного Гондурасу, другий — район Анд від Перу до Еквадору й Колумбії. Перший дістав в історіографії назву Мезоамерики (Месоамерики), другий назвали Андською областю. Хронологічно історія доколумбовых цивілізацій охоплює період від появи перших цивілізаційних осередків на теренах Америки (середина II тисячоліття до н.е.) до загибелі означених цивілізацій в XVI—XVII cm.