Зміни історико-культурної ситуації у Південно-Східній Європі в І—III ст.
Східна Європа II ст. у писемних джерелах одержала назву Сарматії. її межі, за Птоломеєм, сягали Вісли, де сусідами були германці. Археологічна ситуація в Південно- Східній Європі відзначалася строкатістю.
Досить складним було й політичне становище. В цей час на захід і північний захід просувались сарматські племена, з північного заходу в Північне Причорномор’я рухались готи та інші племена. Серед них, очевидно, й венеди. Політична та етнічна обстановка вела до швидкої зміни культур.У період від І до III ст. н. е. на території сучасної України відомі, крім зарубинецьких та пшеворських, й інші історико- культурні спільності: на південному заході, в Подністров’ї культура Поянешти-Лукашівка, в Середньому Подністров’ї — липицька і вельбарська. На думку дослідників, вони належали різним етнічним групам населення (дві перші — гето-дакійським племенам, третя — готам).
Період І—III CTz переломний в історії північно-причорноморських міст. Загроза з боку варварських племен змушувала їх шукати протекції Риму. Римські легіони з’являються в Tipi, Ольвії, Херсонесі. Розширюється вплив провінційно-римської культури. Але вже в III ст. історичні умови в Східній Європі змінюються. Починаються тривалі війни варварів проти Риму, які закінчилися тимчасовою перемогою імперії над воєнними силами різних варварських племен: сарматів, готів, Карпів та ін.
Активізація військової організації південно-європейських племен сприяла їхньому політичному об'єднанню: створюються (і розпадаються) різні воєнно-політичні союзи. Етнополітична карта Східної Європи в цей час як ніколи строката.
Для розуміння етнічних процесів, що протікали в Південно- Східній Європі, слід брати до уваги наявність не тільки десятків племен, відомих з часів Птоломея, але й великих об’єднань, які тогочасними авторами називалися «великими народами» чи «великими племенами». До останніх належали й венеди, певкіни, сармати, алано-скіфи та ін.
В рамках цих племен відбувалися об’єднавчі процеси, які розпочалися в середовищі місцевого населення. Про це свідчать і подвійні назви «великих народів»: сармато-венеди, алано-скіфи та ін.До кінця III ст. сармати поступово втрачають свій політичний вплив. Хоча ще в джерелах IV ст. згадується про те, що алано-скіфи «панували» над безліччю племен «аж до Невріди» (північної частини Лісостепу), саме в цей час (наприкінці III ст.) в Північному Причорномор’ї утворюється могутній союз на чолі з готами, який ототожнюють з «державою Герма- нариха». В другій чверті І тис. н. е. на території України відбуваються суттєві зміни як у соціально-політичному, економічному, так і етнічному розвитку. В археологічній ситуації ці зміни відзначалися утворенням черняхівської і київської культур.
♦ * *
З падінням скіфського союзу племен на рубежі III—II ст. до н. е. етнополітична обстановка в Південно-Східній Європі суттєво змінюється. В зазначений період тут сформувалося кілька нових етнополітичних об'єднань, про що свідчать археологічні культури латенського і ранньоримського часу. Зарубинецька культура, що виникла внаслідок консолідації місцевого населення, була одним із важливих етапів у формуванні слов'ян. Щодо інших культур цього періоду, то в них знайшов відображення процес інтеграції місцевого (гето-фракійського) і прийшлого населення; саме в цей час відбувається серія міграцій середньоєвропейських племен на південний схід.
На півдні території України, де значну роль все ще відігравало скіфське населення, панівного становища на певний час добиваються сармати. В прикордонних зонах відбуваються процеси, що ведуть до утворення змішаних груп населення.
У II столітті н. е. на території Волині та Поділля утворюється нове об'єднання, проявом якого є «змішані» пам'ятки, сформовані на основі зарубинецької та липицької культур, а на сході від них — новий тип культури, утвореної на базі зарубинець- κuxt пшеворських та балтських елементів.
Панівна роль сарматів, які утворили ряд об'єднань у степовій частині України, поширилась і на територію Лісостепу, що одержує нову назву — Сарматії, відомої з писемних джерел.
Особливу роль в етногенезі відіграють так звані «великі племена», які нерідко об'єднують різноетнічне населення.
Рекомендована література
Козак Д. Н. Пшеворська культура у Верхньому Подністров’ї та Західному Побужжі. K., 1984.
Кухаренко Ю. В. Памятники раннего железного века на территории Полесья//Свод археолог, источников. M., 1961. Вып. Д 1—29.
Максимов Е. В. Зарубинецкая культура на территории УССР. К., 1982. Седов В. В. Происхождение и ранняя история славян. M., 1979.
Тацит. О происхождении германцев и местопребывании Германии//Соч.: В 2 т. M., 1970. Т. 1.
Третьяков П. Н. Зарубинецкая культура и поднепровские славяне//Сов. археология. 1968. № 4.
Цигилик В. М. Населення Верхнього Подністров’я перших століть нашої ери. K., 1975.
Goldowski K- Kultura przeworska // Prahistoria ziem Polskich. Warszawa, 1981. Z. 5.