Зброя степового нео-енеолітичного населення

Найбільш повно зброя степового населення цієї доби представлена в матері­алах Дніпро-Донецької і Середньостогівської культур [Археология УССР, 1985, с. 156—319] та Маріупольської культурно-історичної області [Котова, 1994], що займали територію Степового Лівобережжя та Південь Лісостепової Лівобережної України.

Вістря стріл. Здебільшого це кременеві трикутні вістря, оброблені з обох бо­ків. Виділяються три варіанти: а) з рівною нижньою частиною (Вовніги, Стрільча Скеля, Микільський могильник) (рис. 5: 1, 2, 3, 4); б) з дещо прогнутою нижньою частиною (Дереївка) (рис. 5: 5, 6); в) з маленьким черешком (Микільський могиль­ник, Дереївка, Олександрія [Телегин, 1971; 1991] (рис. 5: 8-9, 10, 11), в останніх можна вбачати прототипи наконечників стріл “сейминського” типу доби бронзи, здебільшого характерного для лісової зони Східної Європи.

Вістря дротиків. Від стріл відрізняються більшими розмірами. Переважають кременеві вістря, оброблені з обох боків. За формою виділяється кілька варіантів: а) трикутні з рівною нижньою частиною (Дереївка) (рис. 5: 12); б) листоподібні з довгим черешком (Петро-Свистуново). Останні є прототипами наконечників дро­тиків ямної та катакомбної культур доби ранньої бронзи Півдня України. Кістяне втульчасте вістря дротика знайдене в могильнику Капулівка [Телегин, 1991, рис. 19: 8] (рис. 5: 13).

Пласкі сокири. Виготовлені з кременю, оброблені з двох боків (Студенок 2) (рис. 5: 15). Зустрічаються вироби з лискучим (полірованим) лезом (Маріупольсь­кий могильник) (рис. 6: 5), а також із повністю лискучою поверхнею (Яма, Маріу­польський могильник) (рис. 5: 14; 6: 6). Подекуди зустрічаються пласкі сокири, виготовлені з інших порід каменю (переважно, сланців), котрі іноді досить добре відполіровані (Микільський та Ямський могильники) (рис.

Молоти. Прототипами бойових молотів пізнішого часу можна вважати “човни­ки” — вироби з відшліфованого твердого каменю з проточеним поперечним жолоб­ком, наприклад: Вовніги (рис. 5: 18). Молот, знайдений у похованні 24 Маріупольсь­кого могильника, демонструє розвинутий досить оригінальний тип цієї категорії озброєння: виріб із щільного каменю, складної форми, з лискучою поверхнею та про­свердленим отвором у середній частині для кріплення руків'я (рис. 6: 4). Походжен­ня такого типу спеціалізованої військової зброї поки що залишається невідомим.

Булави. Кругла пласка булава з “комірцем” біля нижнього отвору, виготов­лена з твердого каменю, була знайдена в Микільському могильнику (рис. 5: 16). Хрестоподібні булави з чотирма шишками, виготовлені з нефриту, походять з поховань 8 і 31 Маріупольського могильника (рис. 6: 2, 3). Це найдавніші булави такої форми у Північному Причорномор'ї — прототипи булав бородінського типу бронзової доби. Пропоную закріпити за такими булавами назву — тип “Маріу- поль-Бородіно”. Булави є одним із найдавніших у Старому Світі типів військової зброї, походження якого пов'язують з Близьким Сходом [Berounska, 1985].

Захисний обладунок. Представлений у Маріупольському могильнику. Най­вірогідніше, він був виготовлений зі шкіри, армованої пластинами з оброблених іклів вепра та кістки. Це шоломи двох видів: куполоподібні — знахідки в похо­ваннях 6, 30, 74, 83; та м'які, від яких збереглись широкі кістяні “діадеми” (похо­вання 50, 56, 86). Нагрудники-пекторалі з широких пластин походять з поховань 6 та 30 [Макаренко, 1933]. Узагальнена реконструкція такого обладунку предста­влена на рис. 6: 1.

Тож, за наявними матеріалами, система зброї степового нео-енеолітичного населення реконструюється таким чином: наступальна зброя — лук; дротики з кременевими, кістяними та комбінованими мезолітичного типу (дерево + креме­неві пластини або кістка + кременеві пластини) вістрями; пласкі кременеві та сланцеві сокири; просвердлені молоти та булави.