ВІК ЗМІЙОВИХ ВАЛІВ ВИЗНАЧЕНО
Лесь Гарасимчук
Про так звані Змійові вали навколо Києва донедавна було відомо зовсім мало. Ще чотири-п’ять років тому в УРЕ зазначалося: назва стародавніх укріплень пішла від поетичної легенди про давньоруських богатирів, які, перемігши дракона (Змія) впрягли його в плуг і змусили орати, - й лишилися гігантські борозни.
Учені датували ці споруди добою Володимира Святославича та його наступників, цебто Х-ХІ ст. н. е. Дехто поговорював навіть і про ближчі до нас часи.Щоправда, погоджувалися з цим не всі. Наприклад, академік Борис Олександрович Рибаков, директор Інституту археології АН СРСР, останнім часом дедалі більше схилявся до думки, що вали побудовано десь від VII-VI ст. до н.е. до W-V ст. н. е.
І от до вивчення проблеми взявся кандидат педагогічних наук, доцент кафедри методики викладання математики Київського педінституту Аркадій Сильвестрович Бугай - пристрасний аматор археології. Передусім він ознайомився з усією існуючою літературою про Змійові вали - і тут неабияк здивувався: приблизно сто п’ятдесят років солідні вчені пишуть про рештки цих оборонних споруд... зі слів випадкових самовидців. За тими ж «точними» відомостями складалися й дотеперішні карти. Тому не дивно, що коли Аркадій Сильвестрович поклав собі відшукати та на власні очі побачити укріплення, то почав знаходити їх часом в зовсім інших місцях.
Отже, завдання ускладнювалося: в першу руку треба було нанести Змійові вали на карту. Для цього знадобилося сім років. Далі, за слідами матеріальної культури в розмивах, поступово викристалізовувалася гіпотеза побудови Змійових валів: на розчищених вогнем просіках будівничі вкладали свіжозрубані дерева, насипали зверху глину й випалювали її. А вже на тій міцній основі зводили височенні, до 15-16 м, вали й ставили нагорі частокіл. За метр попереду викопували глибокий рів. Підраховано, що тільки на Київщині довжина валів, які давні анти споруджували для захисту від готів, гуннів та аварів, становить близько 800 км.
Периметр самого «Київського трикутника» по річках Стугні, Ірпеню та Росі досягав 200 км.Датування Х-ХІ ст. н. е. було відкинуто як нереальне: адже в літописах та інших писемних згадках сповіщається про набагато менші події, а про спорудження Змійових валів нема ні слова. 1968 року археолог-аматор узяв проби спаленого дерева, які надіслали професорові Віктору Вікторовичу Чердинцеву в Москву, до лабораторії АН CPCP - на радіовуглецевий аналіз. В очікуванні наслідків Аркадій Сильвестрович часу не гаяв: подав шість публікацій у часописи, виступив на республіканській конференції з археології в Ужгороді, де були присутні науковці з усього Союзу й гості з-за кордону.
14 січня цього року у відділі слов’янської та середньовічної археології України Інституту археології АН УРСР відбулося засідання. Провідні історики й археологи республіки слухали доповідь А. С. Бугая «Один із давніх оборонних рубежів Київщини в межиріччі Ірпеня - Тетерева». І ось перше визнання: відділ схвалив доповідь, вчені висловили аматорові подяку за тривалу самовіддану працю; було домовлено розробити заходи для подальшого комплексного вивчення валів і клопотатися про те, щоб узяти цю визначну пам’ятку минувшини під державну охорону.
Вже на початку квітня В.В. Чердинцев приїхав до Києва на наукову конференцію. Мені пощастило його побачити, й академік повідомив про результати радіовуглецевого аналізу, котрий здійснили молодші наукові працівники В. С. Форова та С. Н. Виноградова: IV-VI століття.
Радість Аркадія Сильвестровича не мала меж - це ж достоту тріумф! Коли я попросив його прокоментувати цю подію, невтомний дослідник відповів:
- Нині ще важко робити остаточні висновки про значення датування валів «Київського трикутника», утвореного Дніпром, Ірпенем і Стугною, де головними містами були Вишгород, Білгород, Василів (Васильків) і Треполь (Трипілля). Проте сподіваюсь, що це може внести деякі посутні уточнення в найдавнішу історію Київщини.
Журнал «Україна», №23, червень 1971 р.