Відомості про східнослов’янські племена
Відомості про східнослов’янські племена містяться на перших сторінках “Повісті минулих літ”, складеної Нестором-літописцем у XII ст.: “...Ті ж слов’яни, прийшовши, сіли по Дніпру і назвалися полянами, а інші — деревлянами, бо осіли в лісах; а другі сіли межи Прип’яттю і Двіною і називалися дреговичами; а інші сіли по Двіні і називалися полочанами — од річки, яка впадає у Двіну і має назву Полота; од сеї річки вони прозвалися полочанами.
Слов’яни ж, що сіли довкола озера Ільменя, прозвалися своїм іменем — словенами: і зробили вони город, і назвали його Новгородом. А другі ж сіли на Десні, і по Сейму, і по Сулі і назвалися сіверянами, t так розійшовся слов’янський народ, а від його імені й дістали свою назву слов’янські племена”.Далі автор літопису згадує також кривичів з містом Смоленськом у верхів’ях Волги, Двіни і Дніпра, бужан (волинян, дулібів) на Бузі, радимичів на Сожі, вя- тичів на Оці, хорватів, уличів і тіверців по Дністру.
Традиційно, з літописними племенами пов’язують культури східних слов’ян останньої чверті І тис. н. е., що сформувалися на основі слов’янських старо- житностей попереднього часу (V—VII ст.). Ці племена або племінні князівства можна вважати етнополітичними і територіальними утвореннями періоду “вождівства ”, з яких бере свої витоки Київська Русь. На території України вони представлені пам’ятками райковецької, волинцевської та роменської культур, причому роль кожної з них в етнокультурних та державотворчих процесах кінця І тис. н. е. була різною.