Від середини І ст. до н. е. населення античних міст вступає в тісні й різнобічні контакти із Римською імперією.
Римського впливу зазнали не тільки людність власне імперії, а й племена та народи, що мешкали за межами її офіційних кордонів. Південь сучасної України у цьому відношенні не став винятком.
Північне Причорномор’я офіційно не входило до складу імперії, однак після завершення війн з Мітрідатом VI Євпатором цей регіон увійшов в орбіту її інтересів і воєнно-політичного впливу. Античні держави регіону, що перебували у варварському оточенні, бачили в Римі ту реальну силу, яка могла надати їм підтримку й гарантувати безпеку. З іншого боку, імперська адміністрація розглядала їх як природних союзників. Tipa, Ольвія, Херсонес і Боспорське царство вважалися опорними пунктами Риму, звідки можна було стежити за розвитком воєнно-політичної ситуації і в разі потреби завдавати випереджувальних ударів по варварах, що загрожували імперії.Tipa і Нижнє Подністров’я
Після смерті правителя гетів Буребісти (близько 45/44 рр. до н. е.) очолюване ним ранньодержавне об’єднання розпалося і військово-політична ситуація у регіоні почала поступово стабілізуватися. Цьому сприяла також активізація римської політики в Подунав’ї. З часів правління Августа воно займало
Puc. 25. Мармурова статуя римського імператора або легата провінції. II ст. н. е.
Одеський археологічний музей HAH України
провідне місце в зоні інтересів керівництва імперії, що сприяло відродженню Тіри та Ольвії.
Після анексії Римом царства одрисів і входження східної Мезії до складу однойменної провінції захист Тіри взяла на себе римська адміністрація. За часів правління Клавдія їй була надана економічна підтримка, а за правління Нерона (близько 56/57 р.) — ухвалений законодавчий акт, на основі якого регулювалися відносини Тіри з імперією. В подальшому вони базувалися на союзницьких засадах і регламентувалися цим законом та низкою пізніших розпоряджень.
Після дакійських воєн Траяна й утворення провінції Дакія написом від 116/117 р. фіксується поява римської залоги в Tipi (рис. 25). Зближення з імперією сприяло стабілізації ситуації навколо Тіри, а відтак і піднесенню економіки. Її основою залишалося сільське господарство.господарством. Громадське виробництво тут виступало як сума дрібних господарських одиниць, де виготовлялося все або майже все необхідне.
Наявність у Tipi значної кількості імпорту не дає підстав применшувати значення торгівлі в економіці. Проте досить обмежена сільська те-
Археологічні дослідження засвідчують, що в П—III ст. на території міських кварталів Тіри велося інтенсивне будівництво. Однією із характерних особливостей розвитку її господарства у цей період є поява виробничих комплексів на території житлових кварталів (печі й горни для виготовлення кераміки та домниці). Це свідчить, що ремесло в Tipi було тісно пов’язане з сільським риторія полісу й рівень розвитку місцевого ремесла свідчать, що основними споживачами імпортних товарів були не лише мешканці Тіри. Місто було значним центром посередницької торгівлі між античним світом і варварським населенням. Цьому сприяло його вигідне географічне розташування у дельті Дністровського лиману, звідки по Дністру та суходолом могли підтримуватися контакти з районами, віддаленими від кордонів імперії. У цьому зв’язку особливого значення набуває зміст імператорського рескрипту 201 р., в якому йдеться про звільнення громадян Тіри від податків.
Склад громадянської общини не вирізнявся однорідністю. Соціальну верхівку становили громадяни, які дістали права римського громадянства. Саме їм належали підкурганні поховальні споруди, відкриті в околицях Тіри. Наявність у житлових садибах виробничих комплексів свідчить, що тірасці, окрім сільського господарства, вдавалися також до ремісничої діяльності. У Tipi мешкала якась частина соціально залежного населення, але ніяких даних про становище цієї групи ми не маємо.
На початку III ст. ситуація у регіоні поступово починає змінюватися. У 214 р. Tipa зазнала нападу карпів, які загрожували й іншим західнопонтій- ським містам. У 30-х роках III ст. посилюється просування задунайських варварів до кордонів Римської імперії і починається період так званих “готських” воєн. Проте Tipa не загинула у вирі тогочасних бурхливих подій. У зв’язку із загостренням ситуації на Дунаї унаслідок тиску варварів на кордонах імперії, у третій чверті III ст. з міста було виведено римську залогу, а наприкінці 50 — у середині 60-х років III ст. воно було захоплене і зруйноване варварами.