Упродовж другої половини VII—VI ст. до н. е. на північному узбережжі Чорного моря вихідці зі Східної Греції заснували багато міст і поселень.
Небувалий за своїми масштабами міграційний рух головним чином іонійців під проводом Мілета здійснювався за умов інтенсивного розвитку полісів, їх аграрного господарства, ремісничої та торгової діяльності і був спричинений вторгненнями в Іонію спочатку лідійців, а потім персів.
За інших історичних умов, що склалися не лише в античному світі, а й у Північному Причорномор'ї, елліни з Гераклеї Понтійської та Делосу в 442/ 421 р. до н. е. на місці більш раннього поселення заснували Херсонес.Всі значні поселення досить швидко конституювалися в автономні поліси, які політично та економічно не залежали від своїх метрополій, хоч і підтримували з ними торгові та культурні контакти. Загалом у процесі колонізації цього регіону в VI—V ст. до н. е. виникло чотири головні античні держави (Боспорське царство, Херсонес Таврійський, Ольвія, Tipa) з характерними для кожної з них ознаками та особливостями політичного, соціально-економічного і культурного розвитку.