Тетяна Ластюк (Погорілівка) АРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ «ЮНИХ МУЗЕЄЗНАВЦІВ» ПОГОРІЛІВСЬКОЇ ЗОШ І-ІІІ СТУПЕНІВ ЗАСТАВНІВСЬКОГО РАЙОНУ В СИСТЕМІ ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧОЇ РОБОТИ
Священним обов'язком для кожної людини є її інтерес до історичного минулого своєї батьківщини. Село Погорілівка Заставнівського району - невелике за територією і небагаточисельне за населенням, з давньою і самобутньою історією.
Назва села має цікаве походження, що підтверджено як історичними джерелами, так і народними переказами. Днем народження вважається 27 жовтня 1452 р. - дата першої згадки про село. Воно неодноразово страждало від нападів ворогів, тричі горіло і тричі вставало з попелу.У Погорілівської ЗОШ І-ІІІ ступенів діє національно- патріотичнийкомплекс,кудивходятькабінетиісторіїтаправознавства, українознавства та музей історії села Погорілівка, який складається із трьох експозиційних кімнат, має звання «Зразкового» із 2010 р. На базі музею діє гурток «Юні музеєзнавці», члени якого проводять власні дослідження із вивчення історії рідного краю, організовують екскурсії, здійснюють музеєфікацію знайдених історичних джерел на території села. Одним із напрямків роботи учнів є здійснення археологічних досліджень в урочищах та околицях села.
Археологічні дослідження і знахідки свідчать, що перші поселення на території Погорілівки знаходились в урочищах Мартинівка, Калинівка та Чагор вже в часи трипільської культури в мідно-кам'яному віці. Найбільше знахідок було виявлено в уроч. Мартинівка. Місцевість дуже мальовнича, оточена низкою ставків і має печеру карстового утворення. Саме тут гуртківцями було зібрано матеріали трипільської культури: уламки керамічного посуду з домішками кварцового піску і черепашок, в т.ч. з розписом, залишки кам'яних та кістяних мотик, наконечники стріл з кременю, скребки, кам'яні сокири-клини.
Територію, де знаходяться поселення Калинівка і Чагор, за часів радянської влади використовували під орні поля. Тому на них нині можна знайти тільки дрібні уламки: фрагменти кухонного посуду жовто-червоного кольору, кам'яні знаряддя праці (крем'яні скребки, сокири, проколки).
При розвідковому огляді у 2005 р. зібрано фрагменти кухонної кераміки.В уроч. Борщівка знайдено велику кількість уламків керамічного посуду черняхівської (ІІ-V ст. н.е.) та давньоруської (ХІІ-ХІІІ ст.) культур. Залишки були опрацьовані та описані з допомогою викладачів історичного факультету Чернівецького університету. Завданням гуртківців школи є не лише збір історичних джерел, а і їх дослідження, збереження та внесення до музейного реєстру.
У першій кімнаті музею «Історія побуту та ремесел села Погорілівка» міститься розгорнута виставка знайдених на його території джерел часів трипільської, черняхівської та давньоруської культур. Пошукова діяльність здійснюється щороку. Проблемою сучасної археології є робота «чорних археологів», які своєю неправомірною діяльністю завдають шкоди справжнім шукачам і дослідникам історичної спадщини нашого краю. Так, в уроч. Чагор у 2008 р. була виявлена діяльність «горе-археологів». Дійшли відомості, що ними були знайдені на даній території римські монети.
Знайдений матеріал широко використовується педагогами та учнями у навчально-виховній роботі. На уроках історії України та історії рідного краю діти можуть наглядно порівняти знайдені залишки на території села і провести порівняльну характеристику культур певних епох.
У школі ведеться курс «Музейна справа», де діти досконало вивчають організацію музейної справи, вчаться обробляти знайдений матеріал, реєструвати та класифікувати його. Дані дослідження дають учням знання про давню історію рідного села, багату культуру рідного краю. Ними проводиться пошукова робота, ведеться просвітницька діяльність між жителями села про охорону місцевостей, де знайдені пам'ятки часів Трипілля, черняхівської та давньоруської культур. За браком коштів такі території не можуть бути обгородженими. Для цього потрібна допомога громади села, розуміння з боку керівних органів про важливість урочищ, багатих на історичні знахідки. На жаль, свідомість сучасників та економічні проблеми не можуть нині забезпечити належну охорону даних об'єктів. Проте школа робить все можливе, щоб історична пам'ять про давнє минуле села мала належне поцінування серед односельчан, а діти знали історію свого краю. Бо тільки той може зберегти і збагатити культуру свого народу, хто знає своє коріння, свою історію.