ТАЄМНИЦЯ ЗМІЙОВИХ ВАЛІВ
Змійові вали - це грандіозні земляні насипи на правому й подекуди на лівому березі Дніпра. На Правобережжі Дніпра вали зосереджені головним чином на території, обмеженій Дніпром, Тетеревом і Россю та її притоками.
Цей простір можна умовно назвати Київщиною, хоч сюди входить i частина Черкаської та Житомирської областей. Значна частина валів розміщена над річками Вітою, Бобрицею, Стугною, Красною, Россю та деякими іншими. Є вали короткі - на кілька сот метрів, а є й такі, що тягнуться на десятки й сотні кілометрів. Загальна висота їх ще й тепер подекуди досягає 8 м при ширині основи 15-16 м.Лісами i полями, над річками i болотами, іноді перерізаючи вододільні підвищення, ідуть вали в далечінь. Місцями, здебільшого на полях, вали поступово понижуються i навіть зникають, у лісах вони збереглися ще й тепер, хоч і піддалися руйнівному впливові часу.
Могутніми концентричними дугами, які з одного боку доходили до Дніпра, а з другого - до Ірпеня, Здвижу i Тетерева, з їхніми непрохідними колись заплавами, Змійові вали охоплювали широкі території навколо якогось міста. Можливо, воно було саме Києвом.
Про значення проблеми Змійових валів i їх стан правильно сказав академік Академії наук СРСР Б. О. Рибаков: «Змійові вали - одна з найбільших i найцікавіших загадок древньої історії нашої Батьківщини. На жаль, зовсім незаслужено вони були забуті археологами, i в останній час робіт по них ніяких не велось».
Конкретизуючи проблему, Б. О. Рибаков зокрема говорить: «Поки що час створення Змійових валів ми визначаємо дуже приблизно - від УІІ-УІ ст. до н. е. i до IV-V ст. н. е.». Як бачите, діапазон - більше 1000 років. Отже, по суті, ця частина проблеми не розв’язана. За цих умов нічого говорити i про те, хто з наших предків будував вали. Врешті, треба сказати, що досі не було доброї карти Змійових валів, без якої не можна було встановити кордонів того суспільного об’єднання, яке будувало їх, визначити рівень воєнної і загальної культури будівників.
Лише в загальних рисах відомі конструктивні особливості валів і зовсім не досліджена технологія їхнього будівництва.Цікаво відзначити, що територія від Дніпра до Тетерева поділяється на дві частини за деякими, хоч і не до кінця виявленими, ознаками. Перша частина, обмежена Дніпром, Россю й Ірпенем, якраз та, що була заселена полянами, і друга - між Ірпенем і Тетеревом, що була, мабуть, частиною землі древлян.
На землі полян першою, найближчою до Києва лінією оборони були Змійові вали вздовж річок Віти і Бобриці. З ними були тісно зв’язані укріплені городища в селі Віта Поштова і в місті Боярка. Їх і можна вважати найближчими до Києва «богатирськими заставами». Друга лінія оборони проходила від Трипілля лівим берегом річки Стугни до хутора Хлепча, звідки вал ішов по межиріччю Стугни й Ірпеня через село Плесецьке до села Перевоз на Ірпені. Але вал починався тільки від села Заріччя, бо високий лівий берег Стугни коло Старих і Нових Безрадичів не вимагав додаткових укріплень. Третя лінія оборони проходила лівим берегом річки Красної і, врешті, четверта йшла понад Россю до села Яроповичі на Ірпені, яке було близько і від верхів’я річки Здвиж, і від верхів’я однієї з приток Тетерева.
Між річками Ірпінь - Здвиж та Здвиж - Тетерів, по землі древлян, проходила окрема лінія валів, з якою пов’язувалися городища в Чорногородці, Бишеві, Мотижині, Макарові та Радомишлі.
Вали в трикутнику Дніпро - Ірпінь - Стугна досліджені ще в дореволюційні часи. Що ж до валів за межами трикутника, то вони були описані і нанесені на карту професором Київського університету Б. В. Антоновичем у 1895 р. Але цей опис і карта, складені автором на основі далеко не достовірних повідомлень місцевих старост й ісправників, були далекими від істини, що визнавав і сам автор.
На відшукання археологічних матеріалів, що датують будівництво валів, та на створення карти Змійових валів за межами Київського трикутника і були спрямовані зусилля нашої групи.
Немає рації розповідати в деталях про наші пошуки.
Було багато цікавих епізодів. Не обійшлося і без комічних ситуацій. Але, головне, був великий труд. Багато студентів брало участь у походах до закінчення інституту і поїхали працювати в школи з найкращими спогадами про походи і бажанням захопити цією цікавою і потрібною справою своїх учнів.Головне, що праця не була марною. Наші сподівання, що люди не могли не залишити речових доказів своєї діяльності, виправдалися. Але це не були скарби дорогоцінностей, які так приваблюють багатьох. Ми знайшли дорожче: можливість встановити час будівництва валів, а значить, і хто з наших предків їх будував. Найбільшою знахідкою виявилося звичайне деревне вугілля, радіовуглецевий аналіз якого вкаже, коли дерево припинило своє життя, а значить, і коли будувався кожен вал. 63 проби вугілля зібрали ми з різних ділянок кожного дослідженого валу. Ще в березні 1969 року частина зразків була передана до лабораторії абсолютного віку Геологічного інституту АН СРСР. У червні 1970 р. ряд проб було надіслано до лабораторії археологічної технології Ленінградського інституту археології.
Не менш важливими є також карти деяких Змійових валів, створені нами. Яскравим прикладом є хоч би карта валів у межиріччях Ірпеня і Здвижа та Здвижа і Тетерева. Як ми виявили, від Чорногородки на Ірпені до Радомишля на Тетереві наші предки збудували не вал, а цілу систему валів, які йдуть смугою завширшки від 4 до 12 км, створюючи глибоко ешелоновану систему оборони.
Оборонні смуги від Трипілля до села Перевоз та по лінії Чорногородка
- Макарів - Радомишль, як показали дослідження і створена карта, мали особливо важливе значення. Вони доповнювали природні рубежі Дніпра, річок Ірпінь, Здвиж, Тетерів. Території, обмежені цими річками завдяки побудові валів, були могутніми укріпленими районами з круговою обороною в сучасному розумінні. На це раніше не зверталося уваги. Між іншим, саме вміле використання фізико-географічних та природних умов відповідних територій, як і висока технологія будівництва, вдале розміщення укріплених городищ по всьому периметру названих територій, свідчать про високу загальну і воєнну культуру будівників.
Могутні Змійові вали є ще й тепер біля сіл Іванковичі, Здорівка, між селами Плесецьке і Перевоз та в багатьох інших місцях. Велетенський труд і великий талант треба було вкласти нашим предкам, щоб збудувати на Київщині близько 800 км таких валів. Немає ціни історичній пам’ятці, яку залишили нам наші предки. Наш обов’язок - повернути її з небуття і зробити надбанням усього прогресивного людства.
Змійові вали цінні для нас не просто як історичні пам’ятки древності. Розгадавши їхню таємницю, ми зможемо встановити достовірність існування сильної і могутньої держави ще задовго до Київської Русі.
Багато поетичних легенд створив народ про Змійові вали. За однією з них, страшний Змій заліг біля Дніпра і вимагав від киян данини дітьми. Щороку страшне горе очікувало сім’ї киян, коли треба було давати цю страшну данину. Проте і серед киян знайшовся велет, якого боявся сам Змій
- Кирило Кожум’яка. Він переміг Змія, запряг його у величезний плуг і примусив проорати борозну. Насип її люди і стали називати Змійовим валом. Стомлений Змій зупинився на березі річки, випив її майже всю і у страшних муках, тяжко стогнучи, загинув. Невеличкий струмок, який залишився від річки з того часу, й зветься Стугною.
Легенда. Але яке б не було її справжнє джерело, вона свідчить про одне: у всі часи доводилося нашому народові відстоювати свою незалежність від лютих ворогів-зміїв. І він відстояв її, проніс свою сутність через тисячоліття.
Газета «Вечірній Київ», 26.01.1971.