<<
>>

Становлення євразійського “степового мосту”

Таким чином, перехід від середньої до пізньої бронзи зайняв особливе місце в історії людства, оскільки він завершив процес ізольованого розвитку та поступового виродження первинних цивілізацій.

Кожній із них індоєвро­пейці додали свіжої крові, оновивши владу і зцементувавши історію Старого Світу в загальний системний процес. Цьому безумовно посприяло налагод­ження широтних торговельно-політичних зв’язків із використанням як спо­лучної ланки зони відкритих степів, що простяглися від Карпатського басей­ну до гір Хінгану на північному сході Китаю. Відтоді стали можливими кон­такти цивілізаційних осередків на півдні Європи з відповідними утвореннями Далекого та Середнього Сходу. Концепцію “степового мосту”, що запрацював близько 2000 р. до н. е., запропонував американський археолог Д. Ентоні. Те­рени України відтоді стають важливою ділянкою такого “мосту”, що складав­ся з мережі взаємно поєднаних суходольних та водних шляхів. Один із них пе­ретинав терени нашої держави уздовж Чорного та Азовського морів, а інший пролягав північним Лісостепом у районі сучасного Києва, з’єднуючи Карпати з Південним Уралом. Протягом наступної доби пізньої бронзи функціонуван­ня “степового мосту” забезпечували племена андронівської та зрубної спіль­нот. З Азії надходили до України мідь, олово, золото, нефрит. Парадні соки­ри знаменитого Бородінського скарбу, знайденого в Буджацькому степу, були виготовлені із саянського нефриту. Питання трансконтинентальних стосунків будуть розглянуті в наступній темі.

<< | >>
Источник: Археологія України: Курс лекцій: Навч. посібник / Л. Л. Залізняк, О. П. Моця, В. М. Зубар та ін.; за ред. Л. Л. Залізняка. — K.: Либідь,2005. - 504 с.. 2005

Еще по теме Становлення євразійського “степового мосту”: