Роман Чобан (Джурів) ДЖУРІВ, УРОЧИЩЕ БРАМИ - АРХЕОЛОГІЧНИЙ ОБ’ЄКТ ПІЗНЬОСЕРЕДНЬОВІЧНОГО ЧАСУ
Карпати та Передкарпаття - багатий в археологічному аспекті регіон, що з найдавніших часів був контактною зоною різних культур. Хоча він вивчається не одну сотню літ, потенціал невиявленої в ньому археологічної інформації залишається ще досить значним.
Важливим у цьому відношенні є питання щодо локалізації літописного Городка на Черемоші. Більшість дослідників, вслід за Б.О.Тимощуком, пов’язують його із Карапчівським городищем на правобережжі Черемошу. Нещодавно було висловлено й іншу гіпотезу, згідно з якою із літописним населеним пунктом ідентифікуються пізньосередньовічні пам’ятки в околицях с. Джурів на протилежному березі ріки (Ільків, 2007; Пивоваров, Ільків, 2014). Зважаючи на дискусійний, нез’ясований характер порушеного питання, залучення й опрацювання нових матеріалів, у т.ч. з уроч. Брами й найближчих околиць залишається актуальним.Урочище Брами розташоване в північно-східній околиці с. Джурів Снятинського р-ну Івано-Франківської обл. Воно прилягає до уроч. Чорновище та є його своєрідним гребенем- продовженням. Його абсолютні висоти становлять від 345 м у найвищій частині до 290 м у найнижчій. Весь схил правого берега Рибниці від її заплави до Брамів - це суцільний каскад зсувів різної величини із чітко вираженими зсувними терасами, уступами, коритоподібними озерцями, заповненими водою. На південь від Брамів є озерце, про яке в селі побутує легенда, що тут «дуже давно потонула церква». Даний мікротопонім включає в себе дві назви - «Перша брама» і «Друга брама». Логічний зв’язок цих назв із сусідньою ділянкою Коробінської височини - уроч. Веретище. Уроч. Чорновище оралося десь до середини 50-х років ХХ ст. Старожили згадували, що під час оранки знаходили багато фрагментів кераміки. Перші ж артефакти в уроч. Брами виявлено автором у 1982 р.
Багатошаровий археологічний об'єкт в уроч. Брами та Чорновище умовно названо Джурів VH (Ільків, Чобан, 2016).
Тут виявлено матеріали пізньопалеолітичного часу (різець, ретушовані пластини тощо) та давньоруської епохи (XIII-XIV ст.). Основний ареал пам'ятки розташований на пласкій вершині г. Чорновище, на нерозораній ділянці якої простежується прямокутна підвищена деструкція з великими шматками цеглянистої обмазки у відслоненні (рештки наземної будівлі?). На перерізаному в двох місцях відрозі пагорба з високими стрімкими схилами (уроч. Брами) локалізується мале городище, яке, ймовірно, прикривало в'їзд на вершину та контролювало шлях вздовж р. Рибниця. На місці зсуву в південно-східній частині виявлено шматки обмазки, кальциновані кістки, фрагменти керамічного горщика, цвяхи й арбалетні та лучні стріли. Із цього ж урочища походить залізна шпора хорошої збереженості. Виявлені знахідки датуються XIV ст., ймовірніше - його другою половиною. Територіально найближчі аналогії відомі з городища Зелена Липа (дослідження С.В.Пивоварова), а також із Тустані (дослідження М.Ф.Рожка).На території урочищ в останні роки спостерігаються свіжовикопані ями. Очевидно, що тут діють «чорні археологи», котрі руйнують культурні шари. Таким чином, втрачається наукова інформаційна цінність даної пам'ятки. Частковим виходом із ситуації може стати присвоєння цій території охоронного статусу. Ці урочища щонайменше повинні стати археологічними пам'ятками місцевого значення, проте їх унікальність може претендувати і на вищий ранг заповідності. Тільки масштабні дослідження дозволять більш ствердно відповісти на поставлені питання, а також сприятимуть збереженню рухомих старожитностей.