Марина Ягодинська (Тернопіль) АРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ НА ТЕРНОПІЛЬЩИНІ Б.О.ТИМОЩУКА ТА І.П.РУСАНОВОЇ
Тернопільщина багата на пам'ятки археології різних періодів. Вона також багата на дослідників, наукові праці яких дозволили ввести у науковий оббіг нові культури, періоди, групи.
З іменами Б.О.Тимощука та І.П.Русанової ототожнюється вивчення маловідомого пласту слов’янських та давньоруських пам'яток України, пов’язаних з прадавньою релігією наших предків.
Проблематика сакральних місць давніх слов’ян постала перед дослідниками на початку 80-х років. На берегах Збруча ними були відкритий язичницький комплекс Х-ХІІІ ст., який складався з трьох городищ-святилищ, їх селищ-супутників, ремісничих поселень та могильників.
Б.О.Тимощук та І.П.Русанова висловили гіпотезу, що в середній течії Збруча в кінці Х ст. виник великий язичницький центр, який перебрав на себе функції зліквідованого в Києві у 988 р. державного князівського святилища.
Спеціалісти зі слов’янської та давньоруської культур не могли змиритися з тим очевидним фактом, що процес християнізації давньоруського населення не був раптовим, як подавалося у першоджерелах - літописах, він проходив у важкій боротьбі старої релігії з новою і розтягнувся на століття. Коли ж романтичне уявлення про світогляд наших предків та способи його виявлення розбилися через знайдені на Збручі артефакти, наукова полеміка переросла у глухе заперечення самого факту існування святилищ на даній території. Відповіддю на все вищенаведене стала ціла серія друкованих праць науковців. Останньою з них виявилась посмертна монографія І.П.Русанової «Истоки славянского язычества: Культовые сооружения Центральной и Восточной Европы в І тыс. до н.э. - І тыс. н.э.»
Неповним буде висвітлення діяльності науковців на Тернопільщині, якщо не сказати про їх роботу по локалізації літописної Теребовлі. Вперше територія стародавньої Теребовлі була обстежена в 40-х роках ХХ ст. археологом-аматором Л.Чачковським, який дав опис і план залишків стародавньої міста. Він вважав, що князівським дитинцем літописного міста є давньоруське городище на Замковій Горі.
З точки зору інших дослідників (Я.Пастернак, П.Раппопорт, І.Свєшніков) давня Теребовля могла знаходитись в долині рік Серету і Гнізни, в місці їх злиття, де мали місце давні укріплення. Така думка побутувала довгий час. Лише після розкопок на Замковій Горі Прикарпатською археологічною експедицією ІА НАН Росії (І.П.Русанова, Б.О.Тимощук) у 1984 р., фіксації на городищі оборонних та інших споруд і культурних решток Х-ХІІІ ст. та запропонованій моделі міста - мегаполіса з поселеннями- супутниками, ремісничим посадом, торговою пристанню при злитті двох рік Серету та Гнізни за 5 км південніше від городища, біля с. Семенова (Зеленче) та давнім Підгорянським монастирем, поруч з яким був зафіксований давньоруський культурний шар (ХІІ-ХІІІ ст.), була вирішена доля городища на Замковій Горі.Підсумовуючи вищесказане, хочеться наголосити на те, що життя Б.О.Тимощука та І.П.Русанової є прикладом самовідданого служіння науці. Вони створили свою археологічну школу, виховали цілу плеяду археологів, що працюють у Києві, Кам'янці-Подільському, Львові, Москві, Івано-Франківську, Тернополі та в інших містах. А в Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича, Буковинському Центрі археологічних досліджень учні Бориса Онисимовича та Ірини Петрівни продовжують традиції «школи Тимощука-Русанової». Життя І.П.Русанової та Б.О.Тимощука було присвячене вивченню матеріальної культури давніх українців на археологічних пам'ятках Буковини та Тернопільщини. Кожен їх польовий сезон поповнював фонди Тернопільського краєзнавчого музею унікальними знахідками давньоруського періоду, багато з який представлені в експозиції. У результаті їх безкорисливої праці музей є володарем єдиної в світі найбільш повної колекції археологічних предметів із Збруцьких городищ-святилищ.