ПЕРЕДМОВА
Ця невелика за об’ємом книга розповідає про виникнення і становлення гончарства на Закарпатті — одного з найдавніших ремесел. З’явившись у добу неоліту (нового кам’яного віку, VII-IV тис.
до н.е.), гончарська справа стала важливим елементом відтворюючого господарства. Поява глиняного посуду - кераміки (назва походить від грецького слова «керамос» - глина) стало одним з найважливіших технічних і загально-культурних надбань людського суспільства. Випалена на вогні глина була першим штучним матеріалом, який створила людина. Винайдення способу формовки і випалу глиняного посуду дозволило покращити приготування їжі і розширити асортимент харчових якостей продуктів.Кераміка є основним датуючим і визначальним чинником для кожної історичної культури. Вона різниться за складом глини, рівнем технології і технікою виготовлення, архітектонікою посуду, стильово- естетичними ознаками і складовими художнього творення. Кераміка кожної археологічної культури має свої типологічні риси, світоглядно-образні засади, художню мову й символи. Вона є не лише ремеслом, а й внутрішнім духом формує свою спадщину.
Кераміка із-за своєї унікальної властивості зберігатися протягом тисячоліть і у такий спосіб доносити до наших днів вістки з далекого минулого стала чи не найбільш доступним джерелом для відтворення технічних і духовних надбань давніх епох. Вироби гончарства викликають особливий інтерес науковців, бо є найбільш яскравим і чутливим
індикатором тої чи іншої археологічної культури. Cuort роду СИМВОЛОМ роду, племені, етносу. Кераміки, ;ц, правило, однакової не буває, у той чи інший історичний період певна суспільна група людей володіла «своєю», лише їй притаманною керамікою. Розвивалося суспільство, розвивалося і керамічне виробництво. Занепадало суспільство, занепадало і гончарство. Кераміка для археолога — це свого роду абетка, яку необхідно вивчити, щоб по складах, словах, реченнях відтворювати історію рідного краю, регіону, людства. Техніка і технологія виробництва, форма і орнаментація посуду сприяє визначенню культурної приналежності, хронології, духовних надбань тих етносів які її виготовили.
Окрім посуду, із глини робили пряслиця для веретен, грузила для сітей, конуси-важелі для ткацьких станків, «хлібці» для спорудження опалювальних споруд, лопатки, ложки, прикраси (підвіски, намисто). Глина була основним матеріалом для первісних скульпторів, з якої ліпили статуетки тварин, птахів, людей. У добу неоліту з’являється культ жінки- прародительки, зображення якої у кераміці у вигляді статуеток набуло натуральних і стилізованих форм. У глині (кераміці) збереглося первісне скульптурне мистецтво, що було тісно пов’язане з різними магічними обрядами і віруваннями.
У ході поступального історичного розвитку змінювалася техніка і технологія, форма, асортимент, орнаментація посуду. Ліпна, кружальна, штампована техніка виготовлення кераміки, ангобування, загладжування, одержання червоних, сірих, чорних за кольором посудин, орнаментація у вигляді заглиблених ліній, пластичних наліпів, пролощених орнаментів —
далеко не повний перелік технічних надбань і нововведень, які засвоїла людська цивілізація.
Нині археології для більш детального вивчення кераміки на допомогу прийшли деякі природничі та технічні науки. Наприклад, фізика і хімія визначають склад тіста, температуру випалу, час виготовлення на основі природного магнетизму. Вони доповнюють традиційні методи дослідження новими конкретними матеріалами.
Хоч Закарпаття не належить до визначних європейських центрів, де зародилося і розвивалося гончарство, все ж на прикладі археологічних знахідок краю можемо спостерігати загальнолюдські надбання, які містять гончарні вироби. У книзі, в залежності від стану дослідження, представлене гончарство доби неоліту, міді й бронзи, залізного віку, ранньослов’янського часу та середньовіччя.