ПАЛЕОЛІТИЧНІПАМ’ЯТКИ НА СЕРЕДНЬОМУ ДНІСТРІ

Найдавніші сліди життя людини епохи ранього палеоліту так званої ашельської культури (приблизно 300—150 тис. років тому) виявлено на території лісостепового Подністров’я. Пер­шим і найпоширенішим матеріалом для виготовлення знарядь праці давньої людини в ту епоху був камінь.

Людина ашельської епохи займалася збиранням рослинної їжі, а також полюванням на дрібних тварин. Шукаючи їжу, люди часто переходили з місця на місце, ведучи мандрівний спосіб життя. Цей період характеризується як первісне стадо. Характерним фізичним типом людини того часу був синантроп.

Рис. і. Карта-схема головних пам’яток палеоліту, мезоліту та неоліту у лісостеповому Подністров’ї та Південному Побужжі. І — палеолітична стоянка; II — мезолітична стоянка; III — неолітичне поселення.

Палеоліт: / — Баговнця; 2 — Бакота; 3 — Врублівці; 4 — Калачківці; 5 — Калюс; 6 — Китайгород; 7 — Кривчик; 8 — В. Кужелева: 9 — Лука- Врубловецька; IO — Патринці; U — Сокіл; 12 — Стара Ушиця; 13 — Студениця; 14 — Лисківці (Хмельницька обл.); 15 — На горяни; 16 — Оза- ринці; 17 — Семенки; 18 — Суботівка; 19— Яришів; 20 — Яруга (Вінницька область), 21 — Бабин; 22 — Волошкове; 23 — Вороновиця; 24 — Грушів­ці; 25 — Дарабанн; 26 — Іванівні; 27 — Атаки; 28 — Комарів; 29 — Кормань; ЗО — ЛенкІвці; 31 — Ломачинці; 32 — Непоротове; 33 — Оселівка;

34 — Пригородок; 35 — Рашків; 36 — Рухотин; 37 — Самушин; 38 — Хотин; 39 — Устя; 40 — Монастирок (Міжгір’я); 41 — Атаки (Кельменець- кого); 42 — Макарівка; 43 — Нагоряни; 44 — Ожеве; 45 — Молодове; 46 —Розкопинці; 47 — Селище (Чернівецька і Тернопільська обл.).

Мезоліт: 48— Нагоряни (Вінницька обл.); 49 50 — Баламутівка; 51—54 — Оселівка; 55 — Нагоряни; 56—59 — Грушівці; 60 — Поливанів Яр; 61— 63 — Бабин; б# —Атаки; 65—67 — Молодове; 68—69—Кормань (Чернівецька обл.); 70_t 71 — Сокіл; 72 — Бакота; 73 — Наддністрянка (Гораїв- ка); 74 — Студениця (Хмельницька обл.)

Неоліт; 75 — Анчиполівка; 76 — Березівка; 77 — ВоробПвка; 78 — Гвоздів; 79 — Глннське; 80 — Губник; 81 — Кліщів; 82 — Ладижин; 83 — Монастирок; 84 — Олексіївна; 85 — ОстапківцІ; 86 — Печера; 87 — Райгород; 88 — СамчинцІ; 89 — Семенки; 90 — Сокільці; 91 — Заньківці (Глинське); 92 — Ставки; 93 — Тиврів; 94 — Чернятка; 95 — Шолудьки; 96 — Скибинці; 97 — Хмільник (Вінницька обл.); 98 — Бакота; 99 — В. Слобідка; 100 — Карачківці; 101 — Лісові Гринівці; 102 — Hirин; 103— Патринці; 104 — Почапинці; 105 — Сирватинці; 106 — Соколівка; 107 — Стара Ушиця (Хмельницька обл.); 108 — Кормань (Чернівецька обл.); 109 — Яблунів (Тернопільська обл.).

Рештки стійбиша ашельської епохи¹ відкрито П. й. Борисковським і С. M- Бібіковим у 1946—1948 рр. поблизу с. Луки-Врубловецької Кам’янець-Поділь- ського району Хмельницької області, на лівому березі Дністра. Тут знайдено ашельські ручні рубила. Ці залишки дав­ньої стоянки були раніше у шарі гальки на високому березі Дністра. Потім вода, що розмивала берег, винесла їх у запла­ву. Серед ранньопалеолітичних стоянок ручні рубила з Луки-Врубловецької вва­жаються найдавнішими з тих, які вияв­лено на території Української PCP [8, т. 1, с. 14—15]. До ашельської епохи ран­нього палеоліту належить і стоянка по­близу с. Бабин Кельменецького району Чернівецької області, розташована на правому березі Дністра. її відкрила екс­педиція О. П. Черниша. В ашельців були ручні рубила мигдалевидної форми, а та­кож ріжучі знаряддя з крем’яних відще­пів.

Основною їжею населення середнього- Подністров’я в ті часи була рослинна. В цей період населення вже полювало на дрібних тварин.

У 2-й половині ашельської епохи, як вважають вчені, в Європі почалося знач­не похолодання. Особливо відчутним во­но стало в наступний мустьєрський [50, с. 182—225] періодгстародавнього кам’я­ного віку (приблизно 150—35 тис. років тому). Більша частина Європи вкрилася товстим льодовиковим щитом [50, с. 21—73]. Ландшафт Поділля і, зокре­ма Подністров’я, став схожим на тундро­вий і тайговий. З’явились такі холодо­любні тварини, як мамонт, сибірський носоріг та ін. Теплолюбні тварини й рос­лини в Європі поступово зникали, зали­шились вони лише в південних районах. Деякі види тварин і рослин пристосува­лись до якісно нових умов життя.

Тим часом колективи не покинули ра­ніше обжитих земель. Нова природна об­становка змусила їх активніше боротися за існування. Людська діяльність акти­візувалась. Первісні колективи почали розселюватись, і активно розвивати тех- ніку виготовлення знарядь праці. Розселення на території лісо­степового Подністров’я і Південного Побужжя порівняно з ми­нулим періодом стало значно щільнішим. Про це свідчать рештки стоянок мустьєрської культури, виявлені у великій кіль­кості пунктів (рис. 1).

Люди мустьєрської доби у Подністров’ї довше жили на од­ному місці, ніж в попередні епохи. Про це свідчать пам’ятки, відкриті й досліджені О. П. Чернишом в районі с. Молодове Кельменецького району Чернівецької області, на правому бе­резі Дністра [147].

В с. ЛАолодове археологи відкрили рештки 14 різного часу поселень стародавнього кам’яного віку. В одному урочищі й майже на одній ділянці на різній глибині від поверхні грунту було виявлено нашарування різних етапів палеолітичної істо­рії. Знайдено рештки постійних і тимчасових жител, кістки різ­номанітних викопних тварин, крем’яні знаряддя праці, вироби з рогу, кісток, залишки вогнищ [147, с. 3].

В одному з найдавніших нашарувань Молодовської стоянки знайдено перші на території Південно-Східної Європи рештки постійного житла кінця мустьєрських часів. Каркас молодов­ської конусовидної будівлі типу чуму північних народів скла­дався з дерев’яних жердин, а також великих кісток мамонта в основі приміщення.

На схилі плато, над обривом лівого берега Дністра, в уро­чищі поблизу с. Сокіл Кам’янець-Подільського району Хмель­ницької області в 1931 і 1945 рр. М. Я. Рудинським було від­крито й обстежено залишки стоянки мустьєрського часу. На місці давнього поселення зібрано типові зразки мустьєрських крем’яних і кістяних знарядь праці [105].

У 1964 р. поблизу с. Атаки Хотинського району Чернівецької області, в урочищі Стинка М. К. Анісюткіним було знайдено мустьєрську стоянку [6, с. 109]. Під час розкопок виявлено ба­гато знарядь праці, а також нуклеусів з кременю та кварциту. Особливий інтерес становить серія листовидних кремінних гост­роконечників з двобічною обробкою.

Мустьєрські стоянки зафіксовано археологами і в інших пунктах Подністров’я: селах Суботівка Могилів-Подільського району Вінницької області, Більче-Золоте Борщівського району, містах Заложці, Касперівці Заліщицького району Тернопіль­ської області, с. Нагоряни Кельменецького району, с. Ожеве поздовжніх рукояток із ребер (Молодове V); 6 — різць (Кнтайгород); — 7 — двійннй різець (Теремці); 8 — різець (Теремці); 9 — різець-проколка (Врублівці); 10 — кістяна флейта (Молодове V); 11 — нуклеус (Теремці); 12 — скребок (Китайгород); ІЗ — скребок (Врублівці); 14 — скребок (Кнтайгород).

знаряддями праці цього часу у лісостеповому Подністров’ї та Південному Побужжі, як і в інших районах Південно-Східної Європи, були гостроконечники та скребла (рис. 2, 2, 3).

Зростає роль вогню. Зароджується й розвивається техніка обробки кості. Матеріали розкопок Молодовського мустьєр- ського комплексу, як зазначалось, свідчать, що в ті віддалені часи вже існували перші постійні житла. Отже, люди мустьєр- ської культури у Подністров’ї, як і в інших частинах Південно- Східної Європи, навчились викрешувати вогонь та будувати постійні житла.

Ф. Енгельс зазначав, що «заселення нових місць і безупин­не діяльне шукання, в поєднанні з володінням вогнем, що його добували тертям, дали нові засоби харчування...» [З, т. 21, с. 28]. Що ж до появи постійного житла в мустьєрські часи, то* значення цього відкриття людського розуму важко переоцінити.

Фізичний тип тогочасної людини відомий під назвою неан­дертальця. Неандерталець, як твердять антропологи, є вищим, ніж синантроп, ступенем фізичного розвитку стародавньої лю­дини.

На основі багатовікового попереднього розвитку продуктив­них сил у давніх людських колективах наприкінці мустьєрської епохи простежується поступовий перехід від первісного стада до роду, що об’єднував групу родичів по материнській лінії [59, с. 32—33]. Пізньопалеолітичні пам’ятки на території лісо­степового Подністров’я та Південного Побужжя за загальнови­знаною в археології типологічною схемою, можна класифікува­ти як ориньякські, солютрейські та мадленські [50, с. 320—563].

Хоч знаряддя праці і мають спільні ознаки, характерні для всього пізнього палеоліту (приблизно 38—35—10 тисяч років тому, кожен із зазначених періодів має і свої особливості. В епоху пізнього палеоліту вдосконалюється техніка виготов­лення крем’яних знарядь. Від довгастих крем’яних призматич­них за формою нуклеусів мешканці стародавніх стоянок Подні­стров’я й Південного Побужжя відщеплювали пластини, які внаслідок додаткової обробки перетворювалися на скребки, різці, вістря, скоблі, ножі. На Дністрі та Південному Бузі, як і в інших суміжних районах, було чимало прекрасної сировини для виготовлення давніх крем’яних знарядь. Про це свідчать матеріали, знайдені поблизу с. Студениця Кам’янець-Поділь- ського району Хмельницької області.

Поблизу с. Студениця, на горі Білій є кілька печер, які роз­ташовані під карнизом плато. Ці печери було зафіксовано ще наприкінці XIX ст. У 1938 р. вивченням печер зайнялися Є. Ю. Кричевський і С. М. Бібіков. Поставлені тоді в печерах шурфи не виявили культурних нашарувань, однак у відкладах окремих печер зрідка траплялися вуглинки та розколотий кремінь.

У 1964 р. С. М. Бібіков, разом із співробітниками, детально обстежив печери на горі Білій, Внаслідок проведених робіт вдалося встановити, що в печерах розроблявся кремінь. Він був прикритий пізнішими відкладами [18, с. 62—63].

Міцний і потужний крем’яний шар на горі Білій близько 2 м завтовшки залягає у товші вапняків відносно пухкої структури. Кремінь плитчастий має сірий, жовтувато-сірий і голубувато- сірий колір. Розчищення виходів кременю в печерах, східчасті виїмки в кременевій породі свідчать про те, що тут добували кремінь з материкової породи. Простежено послідовність ос­воєння крем’яних прошарків, техніку відколювання великих шматків кременю, спеціально залишені давніми людьми підпо- ри-останці в породі і т. ін. Отже, з’ясовано, що печери на горі Білій поблизу Студениці утворилися не внаслідок карстових явищ — видувів або вилуговування вапнякової породи. Похо­дження цих печер безпосередньо пов’язане з давніми розроб­ками кременю.

С. М. Бібіков визначив кількість виробленої породи креме­ню— найважливішої сировини для виготовлення знарядь пра­ці. Так, тільки в одній з печер на горі Білій в давнину було вибрано й вироблено понад 70 кубометрів крем’яної породи. Детальне вивчення давніх крем’яних розробок на горі Білій дало важливі матеріали для характеристики першого на Украї­ні місця видобутку значної кількості кременю в давнину. Крім цього, штольнева горизонтальна розробка кременю в давнину є новим і важливим явищем для істроії гірничої справи Пів­денно-Східної Європи [18, с. 64].

У Подністров’ї, за свідченням археологів, відомі й інші пункти масових розсипів кременю. Як правило, такі скупчення виявляються на плато, недалеко від місць природного виходу кременю. Такі місцезнаходження зафіксовано поблизу сіл Po- гізна, Теремці, Бакота Кам’янець-Подільського району [16, с. 79].

Отже, з’ясовано, що на території Подністров’я у кам’яному віці існували важливі центри давньої «кам’яної індустрії», на якій базувалося виробництво найголовніших знарядь праці та полювання, що були поширені в побуті тогочасних людських колективів.

Удосконалення крем’яних знарядь і поява нових форм їх мали сприяти дальшому розвиткові полювання і, головне, зро­станню його продуктивності. У первісних людей пізнього па­леоліту вже з’явилися можливості створювати певні запаси їжі. А це приводило до поступового осідання людей в одній місце­вості і на досить тривалий час. Саме за цих умов в епоху пізнього палеоліту стала можливою поява тривалих постійних людських поселень [150, с. 36]. Форми й типи жител населення пізнього палеоліту були, без сумніву, успадковані від часів мустьєрської культури. На Поділлі, як і в інших районах Пів­денно-Східної Європи, від епохи пізнього палеоліту залишилася досить велика кількість решток стародавніх поселень — місць проживання родових колективів.

На високому лівому березі р. Тернави, на схилі плато над каньйоном і лівою притокою р. Тернави — Окунем, на ділянці Базів Горб, неподалік від с. Китайгород Кам’янець-Подільсько- го району Хмельницької області М. Я. Рудннським у 1927, 1931, 1945 рр. було відкрито три пізньопалеолітнчних стоянки оринь- якського періоду.

Аналогічні стоянки відкрито AL Я. Руданським у 1927 р. на березі р. Тернава, на ділянці Монастирисько в 1 км на Пів­нічний схід від с. Врублівці Кам’янець-Подільського району j на краю плато над студеницькими печерами гори Білої. До ори- ньякського періоду належить також стоянка, відкрита у 1928 р. на правому березі р. Студениця, над її каньйоном, на схід від с. Калачківці Кам’янець-Подільського району і в 1 км на пів­денний схід від цього ж села, на ділянці Киплячка. До пізньо­го палеоліту належить і стоянка, відкрита у 1946 р. М. Ю. Брай- чевським на лівому березі Дністра, на схилі плато між селами Лука-Врубловецька та Мар’янівка Кам’янець-Подільського ра­йону. Тут зібрано велику кількість крем’яного інвентаря, серед якого заслуговують на особливу увагу нуклеуси, різці, скребки, вістря.

Рештки жител пізньопалеолітичної доби досліджено О. П. Чернишом поблизу с. Молодове, на правому березі р. Дністер. Із знахідок тут переважали крем’яні ножі, різці, скребки, наконечники списів і дротиків, проколки. З кістяних виробів тут знайдено наконечники мотикоподібних знарядь, з рогу північного оленя та наконечники списів з ребра ма­монта.

Залишки пізньопалеолітичного місцезнаходження відкрито С. Е. Нізевич у 1970 р. в м. Кам’янці-Подільському, в урвищі яру на лівому березі Смотрича, у зоні лісопарку. Тут знайдено уламки великого бивня мамонта, а також крем’яний підправле­ний скол.

Стоянки солютрейської та мадленської епох пізнього па­леоліту відкрито археологами в багатьох інших пунктах Подні­стров’я, зокрема поблизу сіл: Нагоряни, Озаринці, Яришів, Яруга Могилів-Подільського району Вінницької області; Баго- виця, Бакота, Калюс, Лисківці, Патринці, Сокіл, Стара Ушиця Кам’янець-Подільського району; Кривчик Дунаєвецького райо­ну; Кружелева Новоушицького району Хмельницької області; Березовиця, Глядки Тернопільського району; Голігради (нині Червоногради), Зозулинці, Касперівці, Лисичники, Мишків За- ліщицького району; Межигір’я Борщівського району; Устя Борщівського району Тернопільської області; Атаки, Бабин, Бузовиця, Вороновиця, Грушівці, Іванівці, Комарів, Ленківці, Макарівка, Оселівка Кельменецького району; Баламутівка, Ва­силів, Вигнанка, Дорошівці, Звенячнн, Кулівці, Митків, Онут, Перебиківці, Репужинці, Самушин, Хрещатик Заставнівського району; Атаки, Дарабани, Пригородок, Рашків, Рухотин Хо­тинського району; Волошкове, Кормань, Ломачннці, Непорото- ве, Ожеве. Розпопинці Сокирнянського району Чернівецько» області і а в ін.

Пізньопалеолітичні стоянки лісостепового Подністров я й Південного Побужжя, як свідчать матеріали розкопок і розві­док, були в переважній більшості місцями проживання родових матріархальних колективів числом 150—200 осіб. Ця епоха ха­рактеризується значно вищим фізичним і розумовим розвитком людини. Цей тип людини відомий в науці під назвою кро­маньйонця. Так формувався сучасний фізичний тип людини.

Протягом палеолітичної епохи на землях Подністров’я, Пів­денного Побужжя та інших прилеглих районів розвивались продуктивні сили, відбувався, як бачимо, процес фізичної ево­люції людини і її розумового вдосконалення. На основі наявних матеріалів можна простежити етапи розумового розвитку люди­ни. Про розумову діяльність давньої людини свідчить розвиток крем’яної індустрії — рівень техніки виготовлення знарядь пра­ці і полювання, а також предмети давнього мистецтва і перших релігійних вірувань. Мистецтво палеоліту пов’язане з релігій­ними віруваннями людини.

Відомо, що період шельської та ашельської епох був без­релігійним. Археологи не знаходять людських захоронень, а та­кож проявів релігійних вірувань цього періоду. Очевидно, пі­текантропи та синантропи не ховали своїх померлих родичів. В ту епоху нерідким явищем був канібалізм. Починаючи від епо­хи мустьє фіксуються перші людські поховання.

Серед палеолітичних пам’яток у Подністров’ї є окремі мате­ріали, пов’язані з давнім мистецтвом і віруваннями. Це, перед­усім, пізньопалеолітичні знахідки первісного мистецтва в Моло- довому: духові інструменти — флейти, виготовлені з рогу пів­нічного оленя. Відкриті О. А. Чернишом флейти з кості вважа­ються найдавнішими музичними інструментами на території CPCP. Тут же, в Молодовому, було відкрито кістяні знаряддя з вирізьбленим схематичним зображенням людини [147, с. 66].

До завершувальної фази давнього кам’яного віку — епіпа­леоліту— належить відкрита О. П. Чернишом на правому бере­зі Дністра поблизу с. Баламутівка Заставнівського району Чер­нівецької області печера з малюнками на стінах. Всього тут виявляється близько 60 ділянок з окремими малюнками або групами. Малюнки зроблено сажею. За характером їх можна поділити на три групи: антропоморфні (людиноподібні), зоо­морфні (зображення тварин) та лінійно-геометричні. Наявність у Баламутівській печері ряду зображень рогатих людей та лю­дей з хвостами, очевидно шаманів, а також зображень тварин дає підстави для припущення, що печера була місцем, де здійс­нювались різні культові церемонії, пов’язані з мисливською ма­гією [146, с. 53].

Отже, серед пізньопалеолітнчннх матеріалів Середнього По­дністров’я є дані, які свідчать про появу релігійних вірувань. В останні рони цікаві спостереження й узагальнення щодо роз­витку стародавнього мистецтва, і зокрема музики, є в С. М. Бі- бікова. Він припускає, що серія великих кісток мамонтів, знайдених при розкопках пізньопалеолітичннх стійбищ (черепи’, стегнові кістки, лопатки), були ударними інструментами [19].

Наявність духових інструментів (молодівські флейти) ра­зом з ударними дає змогу реконструювати окремі напрями дав­ньої музикальної культури у людей пізнього палеоліту.