І. Палеоліт.

Перші безсумнівні сліди найстарших початків людської куль­тури на землі припадають на початок квартеру, чи точнійше: на теплійші періоди останньої ледової доби. Ті часи називаємо камінною добою, бо ужиткове знаряддя, що його потрапив собі зробити первісний чоловік, було майже виключно камінне.

Мамут. Палеолітичний рисунок не слонеаїй кости (s Франції).

Цілий довгий розвій людської культури у камінній добі ділимо на дві головні розвоєві фази, старшу й молодшу, і тому першу з них називаємо старшою камінною добою або з грецького палеолітом, а другу молодшою камінною добою або неолітом. Кожна з них виказує цілий ряд розвоєвих степенів та етнічно чи територіяльно ріжних культур, на яких дається прослідити стала переміна одних типів знаряддя у другі, — сталий, хоч повільний розвиток під впливом набутого досвіду, технічних удосконалень- та все змінчивих уподобань.

Аржеольогія

І так у палеоліті розріжнясмо від 1869 р. за Mortillet-ом культуру шельську, ашельську та мустсрську, що творять разом старший палеоліт, і культуру оріняцьку, солютрейську та мадлен- ську, які виповнюють час тривання молодшого палеоліту.

В часі тривання шельської культури було в Європі тепле підсоння й чоловік вів кочівне життя під голим небом над бере­гами рік, полював на слонів, носорожців та іншу дичину і зби­рав їдомі земні плоди та дикі овочі. З його кремінного знаряддя збереглися в землі великі, грубо оббивані „ручні клини” мігда- лової форми, а попри них ріжні ножики та скробачі. Не вда­ємося тут у точнійший їх опис, бо шельської культури не було взагалі на Україні, а так само не знайдено у нас досі слідів і слідуючої, ашельської культури, коли підсоння стало вже холонути й появився мамут з довгою шерстю, печерний лев та медвідь.

Щойно з часу тривання третьої, мустєрської куль­турне сліди палеолітичного чоловіка у Галичині, а саме в пе­чері у Пєкарах (пов. Краків) та в Касперівцях (пов. Заліщики) і в Янові (пов. Теребовля). Сей нарід прийшов з півдня та при­ніс свою культуру з балканського середовища. Дальше обни- ження температури змусило його замешкати також у печерах, де при огнищах залишилося по ньому богато костей з дикого коня, що його мясом чоловік тоді залюбки живився, та цілий ряд нових типів кремінного знаряддя.

У слідуючу, тепл'йшу, міжледову добу загинуло у нас мустер- ське населення, а на його місце прийшов мабуть автохтонний в Європі ловецький нарід з оріняцькою культурою. Щойно він прийшов більшою масою на галицьке та східне По­ділля і заняв вздовж Дністра смугу скельних печер, а також і прилягаючі від півночи околиці, де сухі, морозні вітри, що на­стали з початком молодшого палеоліту, навіяли кількаметрові верстви жовтої глини-лєсу. Найстарші типи оріняцького кремін­ного промислу відкрив Л. Чикаленко у Городку біля Рівного на Волині. В Галичині знана була до недавна тільки одна отверта пізно-оріняцька стоянка у Глинянах (пов. Перемишляни), і щойно тереновим дослідам Ю. Полянського з останніх шести літ зав­дячуємо сьогодні відкриття біля ЗО пізно-палєолітичних — пере­важно оріняцьких — отвертих стоянок. Рівночасні розшуки М. Рудиноокого (Київ) на східньому Поділлю ствердили, що

ціле середнє Подністровя являється перед нами як одноцільна пери­ферія середно-европейської провінції пізньої оріняцької культури.

Оріняцька людина не знала вже грубих „ручних клинів*, типових для старшого палеоліту, а роблених з цілих кремінних ядрищ. Замість них вироблювала вона менше знаряддя з від- щипків від таких ядрищ, що доходило часом до дуже дрібних, так зв.

У слідуючій фазі молодшого палеоліту з т. зв. солютрей- ською культурою досягнуло охолоджування підсоння свого шпилю. Мамутів і носорожців було чимраз менше, a Tx місце заняв головно рен. Чоловік зі сією культурою прийшов до Европи

зі сходу. Він перенісся з мешканням на добре до печер, де ви­роблював кремінне знаряддя вже відмінного типу, а між ним кремінні вістря на списи у виді великого лаврового листка, за- щерблюваного на цілій поверхні з обох сторін.

Знахідок зі солютрейської культури у нас ще нема та й не знаємо їх у нас і зі слідуючої, мадленської куль­тури, що припадає вже на початок поледової доби. Підсоння було тоді ще досить студене, але мамутів і носорожців у нас вже зовсім не стало, а зате появилися ріжні роди товарний і пес, як перше домашнє звіря. Підупав виріб гарного кремін­ного знаряддя, а зате розвинувся кістяний промисл, головно виріб мисливського приладдя.

На сю добу припадає розцвіт палеолітичного мистецтва й тоді, попри плоскорізьбу та плястику, перше місце займають Г дійсно гарні краскою та рисунком малюнки диких тварин на стінах замешканих печер. У нас їх зовсім нема.

На азильській культурі, якої у нас також ще не знайдено, кінчиться ряд палеолітичних культур Европи.

Населення старшого палеоліту належало до неандертальської раси, яку Чекановський навязуе до сучасного австралійсько-афри­канського типу, а населення молодшого палеоліту до раси крома- ньонськоїта оріняцької (лєсової). яких окремі антропольогічні типи виступають у незміненій формі серед сучасного населення Европи.

Гроби палеолітичного населення не збереглися у нас ніякі і тільки одну долішню щоку знайшов Ю. Полянський у Валяві перемиського повіту над Сяном. Тому годі робити на підставі лиш нашого матеріялу якінебудь висновки про духове життя палеолітичної людини. Одначе факт, що в чужих знахідках є в таких гробах нашийники з проверчених мушель та камінне знаряддя, вказує на безсумнівну віру в позагробове життя.

Датування палеолітичних культур є річю дуже зглядною, бо опирається виключно тільки на віку геольогічних верстов та на випроваджуваній із сього релятивній хронольогії. Абсолютне означування віку є з природи річи неможливе, а цифри, що часом появляються у фаховій літературі, можуть мати тільки наскрізь тео­ретичне значіння.