Олександр Руснак (Чернівці) ВИВЧЕННЯ О. КАНДИБОЮ ТРИПІЛЬСЬКИХ СТАРОЖИТНОСТЕЙ ІЗ ШИПИНЦІВ
Світове визнання як археологу О. Кандибі принесла робота «Шипинці. Мистецтво і знаряддя неолітичного селища» (1937). Молодому талановитому науковцю випала честь, заново зібравши розкопані протягом кількох десятиліть матеріали, ретельно їх проаналізувати й оформити у вигляді ґрунтовної наукової праці, яка прославила його далеко за межами батьківщини.
Однак українські дослідники були мало знайомі з цією монографією і лише в останні десятиріччя завдяки кільком перевиданням з'явився вільний доступ до тексту.Виявлення артефактів трипільської культури і перші археологічні розкопки у Шипинцях припали на 1893 р. Інтерес місцевого вчителя В. Арійчука до знайдених на власному обійсті та громадському полі червоного розмальованого посуду, кременевих знарядь й відщепів сприяв залученню до їх вивчення декількох кваліфікованих фахівців (Р.Кайндль, К.Ромшторфер, Й.Сомбаті, Н.Мустеца, Є.Костін).
Результатом подальших неодноразових польових досліджень, що проводилися до 1914 р., став значний обсяг знайденого археологічного матеріалу. Частина цих артефактів потрапила до різних музеїв, наукових установ та приватних колекцій. Зокрема мальована кераміка з Шипинців опинилася у Чернівцях, Львові, Кракові, Бухаресті, Празі, Відні та Берліні. Про Шипинське трипілля з'явилася низка праць Х.Вовка, Л.Чикаленка і, навіть, Г.Чайлда.
Але найбільш ґрунтовно знахідки з «Буковинської Трої», розкидані по різних куточках світу, опрацював саме О. Кандиба. У віденському Природничому музеї він організував археологічну виставку «Шипинці» й під його ж егідою написав свою знамениту роботу про шипинські старожитності.
Перші розділи дослідження О. Кандиби присвячені характеристиці ареалів культур стрічкової кераміки і мальованого посуду, у тому числі й українського трипілля, а третій та четвертий - стосуються безпосередньо матеріалів з Шипинців, які автор всебічно проаналізував і подав їх інтерпретацію.
Третій (основний) розділ «Селище Шипинці та його дослідження» складається з шести підрозділів, що включають характеристику посуду групи А, посуду групи В, посуду групи С, глиняної пластики, кам'яних знарядь, кістяних і рогових виробів.
Автор подав класифікацію виробів з кераміки, виділивши сім основних форм посуду: посудина з плічками, амфора з двома вушками нижче шийки, кратер, чаша, миска, покришка, бінокль. Проаналізувавши усі матеріали, науковець дійшов висновку, що Шипинці належать до загального кола української мальованої кераміки, тобто до трипільської культури. Посуд фази А має аналогії з керамікою Молдови, а посуд В близький до матеріалів з Кукутень, Усатово, Петрен. Хронологічно Шипинське А-начиння належить до української А-верстви, Заліщицької фази, тоді коли В-начиння - до галицьких (Городниця, Більче) і частково Кошиловецької фаз.
О.Кандиба суттєво уточнив хронологічні рамки й запропонував нову періодизацію пам'ятки, співставив її з іншими трипільськими старожитностями Подністров'я. До того ж праця сприяла підвищенню інтересу науковців до європейського енеолоіту загалом та українського трипілля зокрема.
Отже, попри те, що на момент виходу праці О.Кандиби «Шипинці. Мистецтво і знаряддя неолітичного селища» пам'ятка вже не одне десятиліття досліджувалася різними науковцями, все ж саме йому вдалося зробити її широковідомою у світі. Приклад О. Кандиби показовий у тому сенсі, що й у наші дні, маючи сотні раніше відкритих поселень на території краю з різним ступенем вивченості, варто частіше переосмислювати та переоцінювати їх значення. Особливо із залученням нових поколінь науковців, у арсеналі яких більш сучасні методики, часто ширші наукові зв'язки тощо.