НАУКОВА КОНЦЕПЦІЯ АРХЕОЛОГІЧНОГО ЗАПОВІДНИКА „БІЛЬСЬКЕ ГОРОДИЩЕ СКІФСЬКОГО ЧАСУ”

Проект

Однією з прогресивних тенденцій сучасного музейництва на терені.збе­реження об’єктів найдавнішої історико-культурної спадщини є створення істо- рико-культурних та археологічних заповідників, головним призначенням яких є збереження, вивчення та ознайомлення відвідувачів з найвизначнішими пам’ятками нашої країни.

Безперечно, заповідниками визнані найвизначніші пам’ятки історико- культурної спадщини України. Серед них Більське городище скіфської доби — найбільше укріплене поселення Європи раннього залізного віку — повинне посісти одне з чільних місць.

Більське городище, розташоване у межиріччі Ворскли і Сухої Груні в ме­жах Зіньківського і Котелевського районів Полтавської області та Охтирського району Сумської області, є унікальною пам’яткою скіфської доби. Площа його перевищує 4020 гектарів, протяжність залишків складних фортифікаційних спо­руд становить до 35 кілометрів. Значні площі пам’ятки досліджені цілою плея­дою відомих вітчизняних фахівців-археологів — В.О.Городцовим, Б.М.Граковим, Б.А.Шрамком. В окрузі пам’ятки розкопано більше 70 курганів скіфської доби (О.О.Бобринський, В.О.Городцов, І.А.Зарецький, І.М.Кулатова, А.О.Моруженко,

B. Ю.Мурзін, К.М.Мельник-Антонович, Р.Ролле, С.А.Скорий, О.Б.Супруненко, Б.А.Шрамко, О.В.Щегленко та ін.), проводилися дослідження поселень епохи пізнього неоліту, бронзи, раннього залізного віку, І-поч.ІІ тис. н.е. (В.П.Андрієн- ко, С.І.Берестнєв, Ю.М.Бойко, Ю.В.Буйнов, І.М.Гавриленко, П.Я.Гавриш, Г.Т.Ковпаненко, А.О.Моруженко, О.П.Моця, В.В.Приймак, О.В.Сухобоков,

C.

Систематичні археологічні дослідження останніх 40 років, підтверджу­ють думку фахівців, що Більське городище існувало у VII-III ст. до н.е. і було великим політичним, торговим, ремісничим і культурним центром доби ран­нього залізного віку, який описує давньогрецький історик V ст. до н.е. Геро- 3g3

дот під назвою Гелону. Територія пам’ятки зберегла і численні свідчення засе-

лення у ранньо- та пізньосередньовічну епохи, рештки українських сіл та ху­торів на межі історичних Полтавщини та Слобожанщини.

Науковій проблематиці Більського городища присвячено понад 2000 на­укових публікацій, в тому числі капітальне монографічне дослідження доктора історичних наук, професора Б.А.Шрамка „Більське городище скіфської доби (місто Гелон)” (К., 1987).

Величезний комплекс пам’яток городища, що включає Велике укріплен­ня, внутрішні городища та їх передгороддя — Західне, Східне і Куземинське, залишки неукріпленних поселень в межах пам’ятки та в її окрузі, курганні не­крополі в урочищах Скоробір, Осняги, Марченки, Саранчеве поле, Перещепи- не, мають порівняно добру збереженність. Незважаючи на окремі втрати, рештки фортифікації Великого, Східного та Західного укріплень збереглися майже по всьому периметру городища, захищені лісонасадженнями, балками та ярами; на них буяє рідкісна степова рослинність. На значних територіях Ве­ликого укріплення, вкритих дубравами, залишилися недоторканими ділянки культурних нашарувань попередніх епох. Порівняно більше постраждали від розорювання майданчики Західного та Східного укріплень, кургани.

Головними об’єктами охорони заповідника повинні стати не тільки пам’ят­ки археології з наявними зовнішніми ознаками — вали та рови, зольники, кур­гани, майдани, але й, першочергово, археологічні культурні нашарування, схоро­нені під розораним прошарком денної поверхні, рештки поховань вщент знище­них господарюванням курганів тощо.

Серед найважливіших невідкладних пам’яткоохоронних заходів на пам’ят­ці — вкрай необхідне вилучення із сівозміни площ майданчиків Західного та Східного укріплень, дотримання межі розорювання навкруги валів на 50 метрів.

Велика колекція знахідок, здобута в ході археологічних розкопок на Біль- ському городищі у XX ст., розкидана по різних музейних збірках України та Росії. Зосередження хоча б частини матеріалів, з досліджень трьох останніх де­сятиріч, у фондах заповідника дало б можливість як побудови експозиції, так і вивчення їх дослідниками безпосередньо за місцем знахідки. Зазначимо, що колекції з розкопок Більського городища та його округи зберігаються у Донець­ку, Диканці, Києві, Москві, Полтаві, Санкт-Петербурзі, Харкові.

Існують всі підстави для прийняття рішення про створення заповідника на Більському городищі. Так, постановою Ради Міністрів УРСР від 21 липня 1965 р. №711 Більське городище внесено до списку пам’яток археології всеук­раїнського значення, охоронна зона пам’ятки затверджена рішенням викон­кому Полтавської обласної Ради народних депутатів від 8 липня 1975 р. №301, комплекс пам’яток Великого укріплення і округи отримав статус пам’ятки ар­хеології за рішенням обласної виконавчої влади від 23 квітня 1982 р. №243.

Предмет пізнання Предметом пізнання та збереження є унікальна пам’ятка археології національної ваги — найбільше городище раннього заліз­ного віку Європи, рештки важливого політичного, економічного і релігійного центру скіфської доби в Лісостеповому Лівобережжі України — міста Гелона,

пам’ятки його округи — курганні некрополі, селища, городища і майданопо- дібні споруди від найдавніших часів до епохи пізнього середньовіччя.

Статус. Археологічний заповідник є науково-дослідницьким та культурно- освітним закладом системи Міністерства культури і мистецтв України та уп­равління культури Полтавської облдержадміністрації, центром вивчення пам’я­ток археології епохи раннього залізного віку Дніпровського Лівобережжя.

Хронологічні межі. Заповідник вивчає та зберігає об’єкти найдавнішої іс- торико-культурної спадщини мікрорегіону від доби кам’яного віку до XVIII ст.

Засади діяльності _β

Комплексність досліджень, самобутність.

Основний принцип діяльності

Творчо-охоронний, науковий.

Основні методи діяльності

Збереженя, фіксація, аналіз, інтерпретація.

Профіль заповідника

Археологічний, історико-ландшафтний.

Мета діяльності. 1. Збереження та наукове вивчення унікального ком­плексу пам’яток території та округи Великого укріплення Більського городи­ща, охоронюваних археологічних територій в межах Зіньківського, Котелевсь- кого районів Полтавської області та Охтирського району Сумської області Ук­раїни, насамперед історичних культурних нашарувань, городищ, поселень, решток валів, ровів, курганів та грунтових некрополів.

2. Збирання, збереження і вивчення колекції рухомих речових археологічних пам’яток — артефактів, предметів історико-культурного значення, що похо­дять з унікального комплексу та округи, а також архівних матеріалів щодо іс­торії вивчення, польових наукових досліджень на пам’ятці і в регіоні.

3. Ознайомлення відвідувачів з результатами дослідження пам’ятки шляхом експозиційного (музейного і скансенового) показу.

4. Популяризація знань про Більське городище та пам’ятки археології регіону через видавничу, рекламну, лекційну та ін. діяльність.

Територія. Охоронна зона (балансова територія заповідника):

— Західне укріплення Більського городища (72 га);

— Східне укріплення Більського городища (65 га);

— Куземинське укріплення Більського городища (15 га);

— вали Великого укріплення Більського городища та смуга у 100 м навкруги (350 га);

Рис. Схема зонування археологічного заповідника „Більське городище скіфської доби“.

— територія Великого укріплення Більського городища, зайнята археологіч­ними культурними нашаруваннями, курганні некрополі „А” і „Б” (190 га);

— некрополі округи Більського городища:

Марченки (25 га) Осняги (10 га) Cкоробір (20 га) Саранчеве поле (10 га) Перещепине (ЗО га);

— окремі стародавні поселення найближчої округи Великого укріплення Біль­ського городища (сс.Лазьки, Батьки, Глинськ, Холодівщина, Довжик, Млинки, Саранчівка — до 50 га);

— Глинське (3 га) та Куземинське (2 га) роменські і давньоруські городища;

— майдани Малий та Великий Скоробір (3 га);

— Розрита Могила (2,4 га);

— Бітова Могила (0,3 га);

— Лихачівське поселення (2 га).

Всього: 849,7га.

Зона регульованої забудови:

— територія Великого укріплення Більського городища (до 3520 га), в тому числі територія забудови сс.Більськ, Куземин;

— територія забудови нагірної частини с.Глинське, околиць Глинського дав­ньоруського городища; сс.Лазьки, Батьки, Довжик, Холодівщина, Млинки (520 га);

— смуга шириною у 2 км навколо валів Великого укріплення Більського горо­дища з півдня, південного заходу, заходу, північного заходу і півночі від пам’ятки (близько 5000 га);

— правобережні схили та заплава ріки Ворскли вздовж укріплень Великого Більського городища (2600 га);

— територія, зайнята групами курганів Розритої Могили та Бітової Могили (50 га);

— округа майдановидних споруд Скоробору (10 га);

— урочище Рубіжне (південно-західна частина Ковпаківського дендропарку на лівому березі р.Ворскли) (1,5 га).

Всього: 11701,5 га.

Зона охоронюваного природного та історичного ландшафту:

— смуга навколо зони регульованої забудови шириною 0,5-1 км з півночі, за­ходу та півдня від валів Великого укріплення (до 1500 га);

— ліси лівобережної заплави р.Ворскли вздовж валів Великого укріп- лення Більського городища (близько 2000 га);

— округа Розритої Могили та Лихачівського поселення в радіусі до 1 км (до 300 га).

387

Всього: 3850га.

Принципи функціонування заповідника. Створення єдиного охоронно- господарського механізму використання території, наукового вивчення пам’ят­ки і розвитку туризму шляхом участі заповідника у будь-якій діяльності суб’єк­тів власності мікрорегіону за міжгосподарськими, міжрайонними, міжобласни­ми та міжнародними угодами.

Основні напрямки діяльності заповідника.

1. Науково-дослідницький:

— вивчення пам’яток території Великого укріплення Більського городища та його округи археологічними, історичними та ін. методами;

— розробка наукової проблематики з питань епохи бронзи, раннього залізного віку та Київської Русі широкого регіону Поворскля, Полтавщини, історії мікро­регіону та природи Середнього Поворскля;

— організація та проведення археологічних та ін.

— проведення наукових конгресів, конференцій, симпозиумів, читань, семінарів;

— видання міжвідомчих збірок наукових праць та монографій з проблематики раннього залізного віку Європи, археології та краєзнавства Полтавщини і Сум­щини, каталогів колекцій, науково-популярної літератури, путівників тощо;

— видання електронних (комп’ютерних) періодичних та окремих наукових ви­дань, репрезентування їх через міжнародні інформаційні канали;

— створення комп’ютерного банку даних про колекції та матеріали досліджень Більського городища;

— укладання і видання „Словника археологів України”, „Археологічної енцик­лопедії України”;

— створення наукових фондів. рухомих (музейних) археологічних пам’яток, наукового архіву заповідника;

— створення Археологічної книгозбірні — головної археологічної бібліотеки регіону.

2. Пам’яткоохоронний:

— збереження археологічних та історико-ландшафтних пам’яток, культурних нашарувань археологічного характеру;

— проведення охоронних археологічних досліджень об’єктів, що руйнуються внаслідок дії природних та господарських чинників;

— охорона пам’яток історії та етнографії на території Великого укріплення Більського городища;

— збереження пам’яток часу новітніх воєн, поховань загиблих воїнів;

— охорона рідкісної рослинності в межах пам’ятки.

3. Експозиційний: — відображення у постійнодіючій та тимчасових експозиціях найдавнішої іс­торії мікрорегіону, результатів наукових досліджень Більського городища та його округи;

— створення відкритих фондів археологічних знахідок з Більського городища;

— побудова елементів експозиції музею просто неба (скансену) та експози-

цінних ділянок музеєфікованих археологічних об’єктів;

— створення музейних експозиційних об’єктів новітньої історії:

а) Розрита Могила, Скоробір — селітроварництво;

б) етнографічних;

в) історії села;

г) родини Гнєдичів та ін.;

— проведення виставочної діяльності, в тому числі міжнародної;

— функціонування меморіальних комплексів у складі заповідника.

4. Культурно-освітній і виховний:

— пропаганда знань про унікальний комплекс пам’яток Більського городища шляхом ведення лекційної роботи, використання засобів масової інформації та видавничої діяльності;

— проведення пересувних виставок;

— залучення до пам’яткоохоронних заходів місцевої молоді;

— функціонування літніх міжнародних та всеукраїнських студентських польо­вих семінарів „Археологія раннього залізного віку” та проведення археологіч­ної польової практики під час досліджень Більського городища;

— проведення польової школи юного археолога із залученням вихованців ар­хеологічних гуртків міст України;

— створення спеціалізованого класу на базі місцевої середньої школи з істори- ко-археологічною та краєзнавчою спеціалізацією;

— залучення до археологічного туризму громадян України та інших країн, створення умов до участі бажаючих у дослідженні та збереженні пам’яток;

— інформування місцевого населення про результати досліджень Більського городища шляхом зустрічей з науковцями, участі у традиційних святах;

— проведення Дня заповідника.

5. Господарський:

— встановлення пам’яткоохоронних засад ведення господарської діяльності в межах комплексу пам’яток Більського городища та його округи;

— використання окремих ділянок території заповідника для вирощування лі­карських рослин, багаторічних кормових трав, грибів;

— створення пасіки;

— розміщення в межах господарських приміщень власного видавничого під­розділу (друкарні);

— створення підрозділів по виготовленню сувенірної продукції;

— залучення власників усіх форм власності до співпраці по розбудові заповід­ника, створенню сфери обслуговування туризму.

Структура заповідника

I. Адміністрація.

II. Відділи:

1. Польових досліджень.

2. Охорони пам’яток.

3. Експозиційної роботи.

4. Фондів.

5. Масової роботи та експозиційного обслуговування.

6. Охорони природи.

7. Краєзнавчий.

8. Розрита Могила — музей селітроваріння.

9. Науковий архів.

10. Археологічна книгозбірня.

11. Редакційно-видавничий та комп’ютерних методів дослідження.

12. Аудіо-фотолабораторія.

III. Господарські підрозділи:

1. Господарська частина.

2. Гараж.

3. Друкарня.

4. Охорони території.

5. Готель.

IV. Бухгалтерія.

Укладач Супруненко О.Б.

Поетапний план створення археологічного заповідника „Більське городище скіфської доби”.

1. Створення заповідної (охоронюваної) археологічної території „Більське горо­дище та його округа” як пам’ятки археології національного значення. 1996 р.

2. Функціонування заповідної території на правах сектору Центру охорони та

досліджень пам’яток археології управління культури Полтавської облдержад­міністрації. 1996-1997 рр.

3. Створення фондів археологічних знахідок (колекцій) майбутнього заповідни­

ка, його архіву та бібліотеки, спорудження бази постійнодіючої археологічної експедиції на городищі. 1996-1997 рр.

4. Введення посад наукового співробітника на Більському городищі та нагля­дача території. 1996 р.

5. Підготовка проекної документації заповідника. 1996-1997 рр.

6. Прийняття Урядового рішення про створення Державного археологічного

заповідника „Більське городище скіфської доби”. 1996-поч.1997рр.