Єлизавета Буйновська (Хотин) ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ ТА ВИКОРИСТАННЯ ОБ’ЄКТІВ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ
На території України знаходиться велика кількість об'єктів культурної спадщини. Зокрема на державному обліку в Україні перебуває 152 тис. пам'яток культурно-історичної спадщини, з яких 56 тис.
- пам'ятки історії, 7 тис. - пам'ятки монументального мистецтва, близько 15 тис. - пам'ятки містобудування та архітектури. Нерухомі святині зберігаються просто неба, інші пам'ятки історії, матеріальної та духовної культури нації - у музеях України.Культурна спадщина - це фундамент, на якому сьогодні стоїть національна культура, що включає пам'ятки історії, архітектури, монументального мистецтва, археології, садово-паркового мистецтва та ландшафтів. Тому ретельно збережена й належним чином представлена культурна спадщина - це невмируще джерело зростання і духовного розвитку українського народу, національної самосвідомості. Ефективне збереження, відновлення та відповідне використання культурної спадщини у наш час потребує не лише наукового підходу, а й людського фактору розуміння поставленої проблеми. Проте сьогодні маємо безліч проблем у реалізації державного управління щодо охорони, збереження, відродження та розповсюдження історико-культурних надбань українського народу. Недооцінка та нерозуміння процесів, що відбуваються в культурному житті призводить до суттєвих втрат у культурній спадщині України.
Так, в Україні діяльність у сфері збереження та охорони культурної спадщини регулюється Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 р. Згідно з даним законом, охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Також згідно пунктів ДБН Б.2.2-2-2008 «Планування та забудова міст і функціональних територій» «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження науково-проектної документації щодо визначення меж та режимів використання зон охорони пам'яток архітектури та містобудування»: охоронна зона Заповідника має охоплювати ділянки історичної забудови, вільні простори та ландшафти, які становлять характерне історичне середовище пам'ятки, а також кращі оглядові точки та зони; в охоронній зоні забороняють будівництво, земляні роботи і впорядження, що порушують засади збереження пам'ятки та традиційного характеру її середовища; у зоні регулювання забудови не дозволяється будівництво; всі роботи в зоні охоронюваного ландшафту здійснюються лише після розроблення історико-містобудівних обґрунтувань і за проектами, погодженими з органами охорони культурної спадщини та відповідними органами з питань містобудування і архітектури тощо.
Безпосереднєвиконаннязаходівзізбереженняісторико-культурної спадщини здійснюється органами охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій та місцевого самоврядування.
Так, до їх повноважень належать організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини, призначення відповідних охоронних заходів щодо пам'яток не тільки національного а й місцевого значення, подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня (Міністерство культури України) про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру тощо. Однак як показує практика неефективна координація роботи органів влади у сфері збереження історико-культурної спадщини робить неможливим забезпечення комплексного управління в даній сфері, а також небажання усвідомлювати важливість збереження пам'яток для майбутніх поколінь призводить до їх руйнації. Руйнуються пам'ятки й внаслідок несанкціонованих будівельних робіт, які проводяться в безпосередній близькості та в охоронних зонах Заповідників.Тому для ефективної координації роботи у сфері охорони культурної спадщини потрібно розробити та прийняти Загальнодержавну програму охорони культурної спадщини на найближчі роки, яка дозволить забезпечити охорону та сучасний стан збереження пам'яток. Програма передбачатиме комплексне вирішення актуальних проблем збереження культурної спадщини України, забезпечення його ефективної взаємодії з державними та громадськими інститутами. Об'єднання ресурсів держави, місцевих громад, громадських організацій, наукових і архівних установ дозволить забезпечити ґрунтовне дослідження, збереження та е фективне використання об'єктів культурної спадщини, популяризацію історичних і культурних надбань, виховання шанобливого відношення до культурної спадщини.
Так, проголошення 2018 року в Україні - роком культурної спадщини, приверне увагу усіх державних ланок до стану об'єктів культурної спадщини по всій країні та стане гарним стимулом для відновлення заповідників, замків та унікальних палаців, якими така багата наша земля. Та в свою чергу приверне увагу міжнародної спільноти до української культури, створить привабливий імідж країни та передумови для розвитку бізнесу й залучення інвестицій для розвитку місцевої економіки і туристичної привабливості різних регіонів України.