Латенські пам’ятки Закарпаття

Пам’ятки власне латенської культури на території України зосереджені у верхів’ях р. Тиси. Старожитності українського Закарпаття разом із пам’ятками Словаччини складають найвіддаленішу групу середньоєвропейського Латена (рис.

Вивчення латенських пам’яток у Закарпатті розпочалося ще в середині XIX ст. У першій половині XX ст. дослідження тут проводили чехословацькі археологи, у тому числі Я. Ейснер. Старожитності регіону у 1960-х роках сис­тематизував В. І. Бідзіля, а розкопки продовжував В. Г. Котигорошко.

Латенські пам’ятки у Закарпатті утворюють компактну групу, яка сьогодні налічує близько 40 пунктів. Найкраще досліджені поселення Галіш-Ловачка, Верхні Ратовці, Ново-Клинове, Дякове. Вони розташовані переважно на ос­танцях з крутими схилами. Площа поселень не перевищує 1,5—2 га. На відміну від середньоєвропейських городищ-оппідумів у Закарпатті та Словаччині відомі лише неукріплені поселення, в яких мешкали землероби-скотарі. Однак зафіксовані також великі виробничі центри з високорозвиненими ремеслами, зокрема із виготовлення та обробки заліза і кольорових металів. Наприклад, у Галіш-Ловачці, окрім 24 жител, досліджені майстерні з повним набором ковальського реманенту і готової продукції. Майже три сотні сиродутних ме­талургійних горнів наземної конструкції відкрито в Ново-Клинові, Дякові, Вовчанському.

На селищах виявлені житла—напівземлянки площею 15—20 м², зі стінами із плоту, обмащеного глиною, вогнищами з каменю і глини та земляними ле­жанками уздовж стін.

Могильники латенського часу в Закарпатті вивчені переважно ще у XIX ст. Поодинокими знахідками представлені кургани із залишками кремації в урнах чи в ямках. Небіжчика спалювали у повному вбранні, про що свідчать перепа-

Puc. 1. Археологічні культури III ст.

1 — зарубинецька (локальні варіанти: А — прип’ятсько-поліський, В — типу Горошков-Чаплин, C — типу Кістені-Чечерськ, D — середньодніпровський, E — типу Харівка); 2 — поснешті-лукашівська; З — пшеворська; 4 — юхнівська; 5 — культура штрихованої кераміки; 6 — дніпро-двінська;

7 — пізньоскіфські культурні групи; 8 — верхньоокська; 9 — дяківська; 10 — сарматські пам'ятки;

11 — латенські пам’ятки (стрілками показано напрями сарматської експансії на рубежі нашої ери)

лені фібули, ланцюжки та ін. Урнами слугували місцеві ліпні, інколи — гон­чарні латенські посудини. Тілопокладення зафіксовано лише у трьох похован­нях у Галіш-Ловачці.

Кераміка із латенських пам’яток Закарпаття досить різноманітна. Гончар­ний посуд у її асортименті становить близько 40 %. За особливостями техно­логії він поділяється на простий сіроглиняний, лощений, графітований та розписний. На гончарному крузі виготовлялися горщики, миски, глечики, кухлі та великі корчаги-зерновики. Ліпна кераміка виконана у кельтських, або ж фракійських (гето-дакійських) традиціях. Це кухонні горщики, нерідко прикрашені рельєфним орнаментом, столові миски, кухлі та черпаки.

Знаряддя праці — залізні насадки на рала, серпи, коси, кам’яні жорна від ручних млинів, пружинні ножиці для стрижки овець, сокири та втульчасті тес­ла. Із виробництвом та обробкою металів пов’язані ковальські кліщі, молотки, ковадла, зубила, графітові тигелі та ливарні форми. Відомі також предмети озброєння: мечі, наконечники стріл, дротиків та списів. Серед кінського спо­рядження — залізні вудила і псалп (рис. 2).

Прикраси представлені різноманітними браслетами, виготовленими із бронзи, заліза та скла, деталями поясів у вигляді ланцюжків та гачків, фібула­ми, намистами зі скляної пасти. У Закарпатті виявлено кілька сотень кельт­ських монет, проте вони майже непридатні для визначення хронології. Річ у тім, що протягом IV-III ст. до н. е. загони кельтських вояків служили най­манцями у багатьох країнах Середземномор’я, за що отримували платню гро­шима Філіппа II і Александра Македонського.

Перші групи кельтів проникають у Закарпаття в середині III — середині II ст. до н. е., про що свідчить основна маса знахідок. Діяльність таких вели­ких виробничих центрів, як Галіш-Ловачка і Ново-Клинове, припиняється близько 60-х років до н. е., коли перестала існувати більшість оппідумів по всій Кельтиці. Вважається, що латенські пам’ятки Закарпаття залишені при­йшлими кельтами та місцевим фракійським населенням, нащадками племен куш- тановицької культури скіфського часу.

Присутність кельтів-галатів у Східній Європі засвідчує виявлений в Ольвії декрет на честь Протогена. У ході переселення до Малої Азії у III ст. до н. е. гадати здійснили похід у Північне Причорномор’я, загрожуючи поселенням місцевих греків. Дехто із дослідників припускає можливість проникнення кельтів на схід від Карпат аж до Середнього Подніпров’я. Однак речей кельт­ського походження тут знайдено мало.

Значно помітнішим виявився латенський вплив на художні стилі та ремісничі методи сусідніх культур. Потужний латенський імпульс спонукав до утворення на східній периферії Кельтики так званих “латенізованих” культур, зокрема, за- рубинецької, пшеворської та поєнешті-лукашівської.

17 18 19 20

Рис. 2. Латенська культура. Інвентар поселення Галіш-Ловачка:

1—7, 12, 13, 15, 17 — знаряддя праці; 8, 16— зброя; 9—11, 14 — прикраси; 18, 19 — ліпний посуд; 20 — гончарна посудина