O історичній науці досі не вирішене питання про по­ходження того народу, який в 376 році повалив готське королівство в Придніпров’ї.

В письмових джерелах цей народ називають гунами. Більшість істориків нашого часу вважає їх зайдами зі сходу. Після погрому готів на Дніпрі вони начебто створили могутню державу на Дунаї, де тепер Угорщина.

За іншою версією, ці гуни — місцеве слов’янське на­селення Придніпров’я. Прибічників даної версії — в меншості. Але вони наводять для її підтвердження пись­мові свідчення, матеріали археології, етнографії, лінг­вістики, фольклору. На жаль, в історичній науці міцно вкорінилася традиція консервативного мислення, яка гальмує критичний підхід до вивчення цих джерел.

Прибічники першої версії вважають, що гуни — ок­ремий етнос. Проте ця точка зору неправильна. Назва «гуни» має поліетнічний характер. Вона походить від давнього скандінавського поняття «амазонка». За по­вір’ями стародавніх людей, землі між Доном і дельтою Дунаю населяли жінки-наїзниці. Звідси степи Припон- тиди називалися Гунагардом, тобто країною амазонок, а мешканці — відповідно гунами. Готи, осівши в II ст. на Нижньому Дніпрі, називали даним іменем спочатку сло­в’ян, своїх сусідів з півночі.

Пізніше така назва стала поширюватися на всі інші племена, які приходили в цю країну,— на болгар, ава­рів, хозарів. Але в середовищі германських народів на­зва «гуни» закріпилася на багато століть за мешканця­ми Середнього Подніпров’я. Тому в письмових джере­лах і фольклорі народів Північної Європи плем’я полян більше тисячі років було відоме під іменем гунів. Гре­ки і римляни, запозичивши цю назву від готів, теж час­то називали населення Подніпров’я гунами.