ФЛОРА ТА РОСЛИННІСТЬ БОТАНІЧНОГО ЗАКАЗНИКА „СКОРОБІР”
O.M. Байрак
Урочище Скоробір — найменший за площею (2 га) серед ботанічних заказників місцевого значення Полтавської області. А за різноманіттям степової флори — один з найцінніших у науковому відношенні.
Згідно геоботанічного районування ця місцевість розташована в північній частині Ворсклинського геоботанічного району Роменсько-Полтавського округу Лівобережно-Придніпровської лісостепової підпровінції
Ця ділянка, розташована між сільськогосподарськими угіддями Котелев- ського та Зіньківського районів, вціліла завдяки археологічній цінності як місцезнаходження курганного могильника VII-III ст. до н. е.2 і в 1992 р. була заповідана як унікальний степовий природний комплекс.
У просторовій структурі регіональної елементарної флори Полтавської рівнини досліджена ділянка ур. Скоробір — це монотипна флора-ізолят, що являє собою трансформований комплекс флори топологічного рівня, екологічно та історично обумовлений і просторово локалізований внаслідок антропогенної трансформації рослинного покриву 3.
Своєрідний рельєф території заказника із чисельними пагорбами та зниженнями, які відповідають розташуванню курганного могильника, створює різноманітність екотопів, що сприяло формуванню в цій місцевості строкатого рослинного покриву з багатою степовою флорою.
За результатами оригінальних досліджень у 1993 р. нами вперше проведена інвентаризація видового складу квіткових рослин заказника, встановлені особливості розміщення степової рослинності, виявлені рідкісні види флори Полтавщини.
Флористичний склад ур. Скоробір включає 124 види відділу Magnolio- phyta, які відносяться до 92 родів ЗО родин. Цей показник свідчить про високу флористичну насиченість заповідної ділянки. Провідними за кількістю видів родинами є Asteraceae (15 видів), Lamiaceae (14), Poaceae (10), Fabaceae та Caryophyllaceae (по 8 видів), Rosaceae (7), Scrophulariaceae (6), Boraginaceae (5).
В цілому таке розташування провідних родин є характерним для рівнинних степових флор і вказує на високу участь представників різнотрав’я.Рослинний покрив дослідженої ділянки в цілому є характерним для лучних степів лісостепової зони, але ценотично не досить виражений, що пов’язано з особливостями рельєфу. На території заказника поодиноко зростають кущі гльоду (Crataegus sp.), терену (Prunus spinosa L.), шипшини (Rosa sp.),
399
бузини чорної (Sambucus niger L.), жостіру проносного (Rhamnus Cathartica L), бруслини європейської (Euonymus verrucosa Scop.). Характерними цено- зоутворювачами на степовій ділянці є злаки: келерія гребінчаста (Koeleria cris- tata (L.) Pers.), костриця валіська (Festuca Valesiaca Gaud.), тонконіг вузьколистий (Poa angustifolia L.). Окремі куртини в угрупованнях утворюють ковила волосиста (Stipa Capiilata L.), пирій середній (Elytrigia intermedia (Host) Nev- ski), стоколос безостий (Bromopsis ineπnis (Leyss.) Holub.), куничник наземний (Calamagrostis epigeies (L) Roth.), грястиця збірна (Dactylis glomerata L.).
Особливістю рослинного покриву заказника є висока участь в угрупу- ваннях багатого за видовим складом різнотрав’я. У найвищому ярусі травостою домінують: юринея павутиниста (Jurinea arachnoidea Bunge.), залізняк бульбистий (Phlomis tuberosa L.), шавлія поникла ( Salvia hutans L.), смілка татарська (Silene tatarica (L.) Pers.), рутвиця мала (Thalictrum minus L.), аспарагус багатолистий (Asparagus polyphyllus Stev.), лаватера тюрінгська (Lavate- ra thuringiaca L.). Флористичне ядро другого ярусу травостою утворюють чистець прямий (Stachys recta L.), шавлія степова (Salvia stepposa Shost.), люцерна румунська (Medicago romanica Prod.), конюшина альпійська та гірська (Trifolium alpestre L., T.montanum L.), гадючник звичайний (Filipendula vulgaris Moench.), дзвоники сибірські (Campanula sibirica L.). У третьому ярусі —домінують чебрець Маршаллів (Thymus marshallianus Willd.), подорожник ланцетовидний (Plantago Ianceolata L.), суниці зелені (Fragaria viridis L), китятки подільські (Polyfala podolica DC.), ахірофорус плямистий (Achyrophorus macula- tus (L.) Scop.).
На території заказника чітко проглядається залежність формування флористичних комплексів від особливостей рель’єфа.
На верхівках горбів флористичне ядро утворюють ксерофітні (юринея павутиниста, ахірофорус плямистий, дзвоники сибірські, шавлія степова та поникла, залізняк колючий (Flomis pungens L.) та ксеромезофітні види (келерія гребінчаста, аспарагус багатолистий, вероніка колосиста (Veronica spicata L.), жовтець багатоквітковий (Ranunculus polyanthemos L.), чебрець Маршаллів та ін.). На верхівках опуклих горбів та стрімких схилах зростають типові ксерофіти: житняк гребінчастий, ві- ниччя сланке (Kochia prostrata (L.) Schrad.), переломник видовжений (Andro- sace elongata L), еремогоне довголиста (Eremogone Iongifolia (Bieb.)Fenzl). На плескатому схилі південної експозиції виявлена куртина барвінку травянистого — рідкісної для Полтавщини рослини. На плескатих зниженнях заказника домінують мезоксерофітні види: шавлія лучна, гадючник звичайний, тонконіг вузьколистий, буквиця лікарська (Betoinica officinalis L.), підмаренник справжній (Gallium verum L), чина паннонська (Lathyrus pannonicus (Jacq.) Carcke), звіробій звичайний (Hypericum perforatum L), в'язіль барвистий (Co- ronilla varia L.), шолудивник Кауфмана (Pedicularis kaufmanni Pinzg.)В місцях, де порушений рослинний покрив внаслідок археологічних розкопок, домінують синантропні види — кропива дводомна (Urtica dioica L.), молочай (Euphorbia sp.), собача кропива п'ятилопатева (Leonurus q Uinqueloba- tus Gilib.).
У весняний період на території заказника виявлені ефемери та ефемероїди, які утворюють куртини чи зростають поодинокими екземплярами. У південно-східній частині урочища на підвищених плескатих ділянках зростає чисельна популяція горицвіту весняного (Adonis vernalis L.) — одного з найкрасивіших представників весняної флори Полтавщини. Різке зменшення його чисельності за останні десятиріччя в області пов’язане з розорюванням, випасанням худоби в місцях зростання, масовим збором надземної частини рослини. У південній частині заказника на сплощеному пониззі виявлена куртина анемони лісової — рідкісної рослини, що охороняється в області.
На верхівках горбів у північно-західній частині заказника зростають півники угорські. На посушливих ділянках невеликі куртини утворюють ефемери — переломник видовжений та костянець зонтичний (Holosteum umbellatum L.). У зниженнях* між горбами поодиноко зустрічається первоцвіт весняний (Primula veris L.).У флорі ботанічного заказника Скоробір виявлено 11 регіонально рідкісних видів рослин, з яких ковила волосиста — занесена до Червоної книги України, інші охороняються в області за рішенням обласної Ради народних депутатів від 28.02.95 р. В созологічному відношенні більша частина цих рідкісних видів відноситься до групи, що зменшуються чисельно внаслідок порушення природних екотопів та знищення під час квітування: горицвіт весняний, анемона лісова, півники угорські, чина паннонська, первоцвіт весняний, шавлія буквицелиста (Salvia betonicaefolia Etl.). До групи погранично-ареальних видів відноситься віниччя сланке. У північно-західній частині заказника виявлена популяція синяка плямистого (Echium maculatum L.) — єдине сучасне місцезнаходження в області. Серед малопоширених на Полтавщині степових видів, що зростають в „Скороборі”, слід відзначити переломник видовжений, шолудивник Кауфмана, гострокільник волохатий (Oxytropis pilosa (L.) DC.), шандру ранню (Marrubium praecox Janka).
На території ботанічного заказника „Скоробір” доцільно продовжити флористичні та геоботанічні дослідження з метою картографування рослинного покриву та спостереження за станом популяцій рідкісних видів.
Література
1. Геоботанічне районування Української PCP. — K.: Наук, думка, 1977. — 302 с.
2. Полтавщина: Енциклопедичний довідник /За ред. А.В. Кудрицького. — K.: УЕ.1992. — 1024 с.
3. Бурда Р.И. Антропогенная трансформация флоры.— K.: Наук, думка, 1991. — 168 с.
401