ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

Античні джерела

Аммиан Марцеллин. Римская история: Пер. с лат. — СПб., 1996. — С. 76—83, 188, 393—395.

Гай Юлий Цезарь. Записки Юлия Цезаря и его продолжателей о галльской войне: Пер.

Корнелий Тацит. Сочинения в 2-х тт.: Пер. с лат. — А., 1969. — Т. 1. — С. 99—101, 264—269, 332—348; Т. 2. — С. 76—77, 145—185, 196—202.

Полибий. Всеобщая история: Пер. с древнегреч. — СПб., 1994. — Т. 1. — С. 219—231.

Страбон. География в 17-и книгах: Пер. с древнегреч. — А., 1964. — С. 170—191.

Тит Аивий. История Рима от основания города: Пер. с лат. — T 1. — M., 1989. — С. 262—277, 329—331, 345; T 2. — M., 1991. — С. 127—128; T 3. — M., 1993. — С. 279—290, 305—309.

Ірландські та валлійські джерела

Ирландские саги /Пер. Смирнова А. — M., А., 1961.

Мабиногион: Аегенды средневекового Уельса /Пер. Эрлихмана В. — M., 2002.

Похищение быка из Куальнге /Пер. Шкунаева C., Михайловой T — M., 1985.

Предания и мифы Средневековой Ирландии /Пер. Шкунаева С. — M., 1991.

Оглядові праці

Биркхан Г. Кельты: история и культура: Пер. с нем. — M., 2007.

Брюно Ж.-А., Бюкзешюнц О. Новые исследования кельтской цивилизации во Франции // Вестник древней истории. — 1990. — №3. — С. 131—142.

Гюйонварх К.-Ж., Aepy Ф. Кельтская цивилизация. — СПб, M.: Культурная инициатива, 2001. Зильманович И. Д. Прошлое кельтского мира // Знание-сила. — 1977. — №1. — С. 19—22 История Европы. C древнейших времен до наших дней: В 8 т. — T 1: Древняя Европа. —

M., 1988. — С. 492—503.

Казакевич Г. Кельти: традиційна культура та соціальні інститути. — К.: Фітосоціоцентр, 2006. Коллис Дж. Кельты: истоки, история, миф: Пер. с англ. — M., 2007.

Калыгин В., Королев А. Введение в кельтскую филологию. — M.: Наука, 1989.

Рис А., Рис Б., Наследие кельтов. Древняя традиция в Ирландии и Уельсе: Пер. с англ. — M.: Энигма, 1999.

Тевено Э. История галлов: Пер.

Росс А. Повседневная жизнь кельтов в языческую эпоху: Пер. с англ. — СПб.: Евразия, 2004. — 288 с. Филип Я. Кельтская цивилизация и её наследие. — Прага: Новые горизонты, 1961. — 215 с. Широкова Н. Древние кельты на рубеже старой и новой эры. — А.: АГУ, 1989. — 224 с. Шкунаев С. Община и общество западных кельтов. — M., 1989.

Celtic chiefdom, Celtic state: the evolution of complex social systems in Prehistoric Europe. — Cambridge, 1998.

Chadwick N. K. The Celts. — Harmondsworth, 1970.

Cunliffe B. The Ancient Celts. — Harmondsworth, 2000.

James S. Atlantic Celts. Ancient people or modern invention? — Madison, 1999.

James S. Exploring the world of the Celts. — London, New York, 1993.

Les Celtes. — P, 2001.

Megaw R., Megaw V. Celtic art: from the beginnings to the Book of Kells. — London, New York, 2001. Raftery B. Pagan Celtic Ireland: the enigma of the Irish iron age. — London, New York, 1994.

The Celtic World. — London, New York, 1997.

Wells P. S. Beyond Celts, Germans and Scythians. — London, 2001.

Основна література за темою

Анохин В. История Bocnopa Киммерийского. — K., 1999.

Бандрівський Й., Йосипишин Я. Кельти на заході України 11 Україна в минулому. — K., 1997, вип. 9. Бідзіля В. Історія культури Закарпаття на рубежі н. е. — K., 1971.

Виноградов Ю. А. «Там закололся Митридат...»: воєнная история Боспора Киммерийского в доримскую эпоху (VI—І вв. до н. э.). — СПб., 2004.

Грач Н. Открытие нового исторического источника в Нимфее (предварительное сообщение) 11 Вестник древней истории. — 1984. — №1.

Зайцев Ю. Шоломи типу Монтефортіно і галатський некрополь у Богазкеї:

Один казус у вітчизняній сарматології 11 Археологія. — 2007, №3.

Зубарь В., Русяева А. На берегах Боспора Киммерийского. — К., 2004.

Етнічна історія Давньої України. — K., 2000.

Котигорошко В. Г. Верхнє Потисся в контексті стародавньої історії

Карпато-Дунайського регіону. — Ужгород, 2003.

Котигорошко В. Фракийцы Верхнего Потисья (III ст. до н. э. — IV ст. н. э.). — Ужгород, 1995. Крушельницкая А. Кельтський памятник в Верхнем Поднестровье //

Краткие сообщения института археологи. — 1965, вып. 105.

Максимов Є. Про перебування кельтів в Україні 11

Етнокультурні процеси в Південно-Східній Європі в І тисячолітті н. е. — K., Аьвів, 1999. Мачинский С. Кельты на землях к востоку от Карпат. 11 Кельты и кельтские языки. — M., 1974. Нефедкин А. Под знаменем дракона. Военное дело сарматов во II в. до н. э. — V в. н. э. —

СПб., M., 2004.

Пачкова С. Зарубинецкая культура и латенизированные культуры Европы. — К., 2006. Прохненко І. Військове екіпірування даків I ст. до н. е. — початку II ст. н. е. И

Карпати в давнину. — 2002, вип. 13.

Пругло В. Позднеэллинистические боспорские терракоты, изображающие воинов // Культура античного мира. — M., 1966.

Симоненко О. Кельто-италийские шлемы на территории Восточной Европы И Памятники бронзового и раннего железного века Поднепровья. — Днепропетровск, 1987. — С. 104—113.

Сокольський H. О боспорских щитах И

Краткие сообщения Института истории материальной культуры. — 1955, вып. 58.

Тищенко К. Мовні контакти: свідки формування українців. — K., 2006.

Толстиков В. Надгробие воина с Ахтанизовского лимана И Вестник древней истории. — 1976, №1. Трейстер М. Ю. Кельти в Північному Причорномор’ї И Археологія. — 1992. — № 2. — С. 37—50. Щукин М. Готский путь (готы, Рим и Черняховская культура). — СПб., 2005.

Щукин М. На рубеже эр. — СПб., 1994.

Щукин М. Черняховская культура и явление кельтского ренессанса //

КСИА. — 1973. — Вып. 133. — С. 17—23.

Kolnikova Е. Latenezeitlicher Burgwall Galis-Lovacka (Mukacevo) im Lichte der Miinzfunde // Карпати в Давнину, вип. 15. — Ужгород, 2002.

Schachmatov A. Zu den altesten slavisch-keltischen Beziehungen И

Archiv fiir slavische Philologie. — 1912, bd. 33.

Sims-Williams P. Ancient Celtic place-names in Europe and Asia Minor. — Oxford, Boston, 2006.

ми неврів, яких згадує Геродот. Ряд дослідників-лінгвістів (Трубачов, Стрижак, Тищенко) вважає, що етнонім неври за походженням є кельтським, порівнюючи його з назвами племен Nervii у Галлії, Norici в Альпах.

род, що зібрався, сумуючи й уявляючи загрозливі небезпеки й жахи, запрошував усіх заможних людей допомогти й не допустити, щоб вітчизна, яку берегли

з давніх-давен, потрапила під владу ворогів, іутой час, коли ніхто не пропонував своїх послуг ні для всього, ні для частини того, про що просив народ, Протоген обіцяв сам побудувати обидві стіни і насамперед запропонував усі витрати на них, хоча народ був винний йому не менше 1500 золотих»^{2 з}.

«Ще ж, коли найбільша частина міста з боку річки, а саме уся порто­ва частина й частина прилегла до колишнього рибного ринку, до того місця, де [знаходився] герой Сосія, не була огороджена стіною, а перебіжчики сповіща­ли, що галати й скіри уклали союз і зібрали великі сили, що з’являться взимку, а до того ж фісамати, скіфи й савдарати шукають укріпленого місця, так само боячись жорстокості галатів, і коли внаслідок цього багато хто впав у від­чай і приготувався залишити місто, а разом з тим у країні вчинилося багато інших прикрих подій, усі раби й прикордонні мікселліни, у кількості не менше 1500, що були у попередню війну союзниками в місті, були підкуплені ворогами,

вихідці з римських провінцій. Кельтів серед них, звіс­на річ, не було, хоча дослідники й фіксують на деяких черняхівських могильниках антропологічний тип, притаманний в тому числі й кельтам Центральної Європи в останні століття до н. е.⁴ Але навіть якщо в складі черняхівського населення і були якісь нащад­ки кельтів, вони у жодним чином вже не могли бути носіями латенської культури. Тож припускають, що черняхівський «ренесанс» є справою рук мандрівних ремісників з кельтських провінцій Римської імперії.