АВТОГРАФИ СТОЛІТЬ НА ЗЕМЛІ ПОЛТАВСЬКІЙ
Полтавська земля здавна вабить науковий світ своєю історією. Та й чи може не привертати допитливий розум цей куточок України — істинний хранитель духовних набутків.
Тут народились найдавніші ремесла, тут плекалася наша мова.
Пісня і звичай, традиції і мораль — це вічні цінності, народжені мудрістю людською. Саме звідси витоки високих талантів, на які так щедриться благодатна земля Полтавщини. Іван Котляревський, Григорій Сковорода, Микола Лисенко —• найвидатніші постаті в духовній історії нашого краю, а біля них, як сузір’я бі- ‘ ля сонця, кожне століття дарувало своїх синів-геніїв.Отак народжувалась, формувалася ота, влучно найменована людом, духовна колиска Полтавщини.
А скільки цінних розсипів зберігають надра, до яких торкнеться рука людська, і вони розкриються, автографи століть, і повідають безцінні таїни. їх вивчення, знання найдавнішої історії рідного краю, виховання молоді в дусі поваги до власного минулого, пракоріння нації — на сьогодні одне з найважливіших завдань історичних наук.
Полтавська земля належить до найбагатших в Україні на пам’ятки археології. Понад 6800 окремих об’єктів стародавнього минулого краю на сьогодні складають унікальний фонд найдавнішої історико-культурної спадщини. Серед них — десятки городищ, сотні поселень і стоянок, тисячі курганів, грунтові могильники різних епох, кам’яні стели, скарби, залишки древньої фортифікації. Широко знан5 в світі стоянка первісної людини у селі Гінці Лубенського району — перша палеолітична пам’ятка, відкрита у Східній Європі ще 1873 року, мезолітичне поселення поблизу села В’язівок у Нижньому Посуллі 9-8 тис. до н.е., величезні курганні некрополі в басейнах Сули і Псла, давньоруські міста-городища Посульського укріпленого кордону Русі X-XIII ст. — Сніпо- рід, Кснятин, Лукомль, Горошин, Полкостень та інші, найбільший майдан Лісостепового Лівобережжя України Розрита Могила біля села Лихачівки Коте- левського району на Ворсклі, нарешті, залишки фортифікації Української лінії 1730-х років — державного кордону Гетьманщини по Орелі.
Та найяскравішою, найвизначнішою і найбільшою перлиною серед старожитностей землі Полтавської є Більське городище скіфської доби VII-III ст. до н.е., що розкинулося на території двох районів — Котелевського і Зіньківського Полтавської області. Складний археологічний комплекс з трьох внутрішніх укріплень, об’єднаних загальним кільцем валів і ровів — так зване Велике укріплення Більсь- кого городища, має широку округу, до якої входять чи не найбільші в Україні курганні могильники, величезні майдановидні споруди, численні рештки селиш скіфської доби та окремі городища-форпости на підступах до пам’ятки. Все це і є залишками міста скіфської доби у Середньому Поворсклі — Гелону — найзначнішого укріпленого поселення не тільки в Україні, але й у Європі доби раннього залізного віку. 7Значна площа комплексу, на якій може розміститися сучасне середнє
місто, збереженість окремих елементів фортифікації, ділянок культурних нашарувань, насипів курганних могильників, вкритих заповідною степовою рослинністю, рідкісні історичні та природні ландшафти складають передумови до створення на території та в окрузі Більського городища ландшафтно-археологічного заповідника загальноукраїнського значення.
З вивченням цього небуденного археологічного комплексу та його округи пов’язані імена багатьох відомих дослідників найдавнішого минулого України XVIII-XX ст. Вагомий внесок у цю справу заклали і вчені, що працювали безпосередньо у Полтаві — І.Зарецький, Л.Падалка, В.Щербаківський, О.Грін- ченко.
З 1954 року планомірні дослідження пам’ятки здійснює археологічна експедиція Харківського державного університету на чолі з відомим археологом, доктором історичних наук, професором Б.Шрамком. У розкопках на пам’ятці брали участь чимало відомих дослідників археології України — професор Б.Граков, Г.Ковпаненко та ін. На теренах вивчення більських старожитностей зросла ціла плеяда учнів і послідовників Б.Шрамка — провідних українських археологів — В.Андрієнко, Ю.Буйнов, В.Міхеєв, В.Мурзін, А.Моруженко та ін.
Польові дослідження на пам’ятці значними площами дали виключно важливі матеріали до розуміння сутності комплексу, але далеко не вичерпали його величезний дослідницький потенціал, котрого залишиться вдосталь на кілька десятків поколінь археологів.З 1992 року до вивчення Більського городища долучилися фахівці Інституту археології HAH України та Гамбурзького університету — іноземний член Національної Академії Наук України, професор Р.Ролле та доктор історичних наук В.Мурзін. Створений за розпорядженням обласної виконавчої влади Центр охорони та досліджень пам’яток археології управління культури Полтавської облдержадміністрації з метою охорони пам'яток археології області, їх обліку та наукового вивчення, погодження проектної документації та землевідво- дів, підготовки до створення археологічного заповідника в Більську, ведення охоронних польових досліджень, пропаганди і популяризації найдавнішої істо- рико-культурної спадщини розгорнув у 1994-1995 рр. дослідження пам’яток території та округи Більського городища, його некрополів. З 1994 р. на пам’ятці та в його окрузі працює й археологічна експедиція Полтавського державного педагогічного інституту ім. В.Г.Короленка, до вивчення навколишніх пам’яток залучена дослідницька група Полтавського краєзнавчого музею.
Всі ці дослідження ведуться згідно з Комплексною програмою основних напрямків розвитку культури в області, фінансуються Полтавською обласною державною адміністрацією та заробленими Центром охорони та досліджень пам’яток археології коштами.
Проведення в м.Полтаві та селі Більську Міжнародної конференції „Біль- ське городище в контексті вивчення пам’яток раннього залізного віку Європи”, видання збірки праць цього наукового заходу, сподіваємося, сприятиме не тільки активізації досліджень визначної пам’ятки найдавнішого минулого України, але й становленню ландшафтно-археологічного заповідника на території величного комплексу старожитностей різних епох для його збереження наступним поколінням.
П.Г.Шемет, заступник голови Полтавської обласної державної адміністрації.