Заснування національних інституцій

З розгромом об’єднаними силами Австрії і Росії угорської революційної армії влітку 1849 р в імперії Габсбурга був відновлений абсолюти­стський режим з його централістично-бюрократичною системою Новий виток народного руху почався в 60-х рр уже в умовах конституційної ери, крайової автономії та австро-угорського дуалізму

Однак на той час національно-патріотичний табір значно ослаб Українську інтелігенцію (переважно духовенство і чиновництво) відтісняла політично і економічно домінуюча польська й угорська верхівка Більша частина українських патріотів, розчарована крахом своїх надій на одержання політичної перева­ги в краї у 1848 — 1849 рр за допомогою Габсбурга, не відмов хяючись від лояльності щодо Австрії, поча­ла шукати підтримки в Pocn Відходячи поступово від ідеалів національного руху часів “Руської трійці’ і “Весни народів ”, вона дедалі більше схиляється до консерватизму,солідаризується з російськими слов’янофілами в прагненнях до злиття роздрібнених частин слов'янства в єдине політичне ціле під главен­ством царської Росії

Інтелігенція категорично заперечує реальне існу­вання східнослов’янських націй (російської, української і білоруської) та рішуче обстоює тезу про “єдиний общеруський народ”, до якого зарахо­вує і населення Східної Галичини, Північної Буковини і Закарпаття, отже, стає на шлях національного са­мозречення Представники цього табору, яких стали називати “старорусами”, “твердими русинами”, а згодом — “москвофілами” або “русофілами” Щед­ру фінансову підтримку надавали їм офіційні та деякі громадські кола Роси, спрямовуючи їх на протидію українському рухові

За таких умов носієм національної ідеї і продов­жувачем традицій національного руху попередніх десятиліть у Галичині виступило молоде покоління інтелігенції — вчителі, письменники, журналісти, юристи, студенти Ii появі частково сприяла шкільна реформа 60 — 70 рр, згідно з якою шкільництво пе­рейшло у відання світських освітніх органів Було запроваджено обов’язкове початкове навчання дітей рідною мовою, завдяки чому в Галичині у 1868/69 навчальному році налічувалося уже 1293 державні по­чаткові школи з українською мовою викладання А наприкінці XIX ст кількість письменного населен­ня серед українців досягла близько 30% З’явилися перші українські середні школи гімназії у Львові (1874 — 1878) та Перемишлі (1888) Відкривались нові україномовні кафедри у Львівському універси­теті та була заснована вперше кафедра української мови та літератури в новоствореному Чернівецькому університеті

Молода інтелігенція 60-х рр започаткувала но­вий, так званий народовський напрям національного руху, що орієнтувався на народ і стояв на грунті національного самоутвердження та визнання національної єдності українців Галичини і Наддніпрян­щини Великий стимулюючий вплив на нього справили сповнені демократизму, народолюбства прояви того­часного національного життя в Наддніпрянській Україні — “Кобзар” TШевченка, твори П Куліша, журнал “Основа”, інші українські видання Прагну­чи наблизитись до українського життя, молодь жадібно ловила полум’яні заклики T Шевченка, ко­халася в пам’ятках козацької слави і навіть одягалася по-козацьки, записувала народні пісні, впроваджу­вала в літературу і журналістику народну мову та український правопис — так звану кулішівку Для неї Україна стала обітованою землею, а “Кобзар” — євангелієм Наслідуючи приклад України, вона нама­галася виховувати у своїх співгромадян любов до народу, прищеплювати їм бажання підняти його куль­турно, економічно і політично

Першими представниками нового напряму стали молоді письменники-романтики Володимир Шаш- кевич (син Маркіяна — засновника “Руської трійці”), Федір Заревич, Євген Згарський, Ксено­фонт Климкович, Данило Танячкевич, які на початку 1862 р заснували у Львові першу нелегальну мо­лодіжну організацію — громаду ( за зразком IXHiBCbKOi громади ), що зайнялася національним ви­хованням і’і учасників За її почином організувались учнівські громади в Бережанах, Перемишлі, Самборі, Станіславі, Тернополі Вони стали осередками жва­вого патріотичного руху серед молоді 3 їх середовища вийшли визначні діячі нацюнальго руху Іван Фран­ко, Остап Терлецький, Володимир Навроцький, Іван Пулюй, брати Володимир і Олександр Барвінські, Євген Желехівський, Осип Маковей, Андрій Чай- ковський, брати Заклинські та багато інших

Організаційною основою молодого руху стали спочатку редакції літературних часописів “Вечорниці" (1862 — 1863), “Мета” (1863 — 1864), “Нива” (1865), “Русалка”(1866) Згодом він розширився за рахунок новостворюваних товариств “Руська бесіда” (1861), при якому засновано перший професійний ук­раїнський театр (1864), “Просвіта” (1868), яке зайнялося виданням популярної літератури й ор­ганізацією читалень по селах, Товариство імені T Шевченка для опіки над письменством (1873) (реорганізоване в наукове 1892 р ), Руське педа­гогічне товариство (1881), що опікувалося розвитком українських шкіл, музично-хорове товариство “Тор­бан” (1870), яке популяризувало українські народні пісні, твори українських композиторів

Зміцнивши свої традиції на культурній ниві, на- родовський рух почав відтісняти на другий план москвофільство і на рубежі 70-80 рр поширив свою діяльність на політичну ниву Початок їй поклало заснування політичних часописів “Батьківщина” (1879) для селян і “Діло” (1880) для інтелігенції Тоді ж почав виходити літературно-науковий журнал “Зо­ря” (1880), який набув значення всеукраїнського органу Душею нової організації став визначний публіцист Володимир Барвінський (1850 — 1883) — редактор “Правди”, а потім “Діла” За його ініціативою у Львові 1880 р було проведено всена­родне віче за участю двох тисяч селян, що являло собою першу спробу єднання народовців з народни­ми масами

1885 р народовці заснували свій керівний політич­ний орган — Народну раду на чолі з Юліаном Романчуком, редактором “Батьківщини” Вона ого­лосила себе спадкоємицею національної програми Головної руської ради з 1848 р і послідовно домага­лася автономії для українських територій у межах Австро-Угорщини

Утверджуючись у Галичині, народовський рух поступово захопив Буковину, започаткувавши національне відродження і на цій українській землі Важливою ланкою підготовки національно свідомої інтелігенції в краї стала заснована при нововідкрито­му Чернівецькому університеті (1875) кафедра української філософи, яку очолив народовець Гнат Онишкевич Засноване в Чернівцях товариство “Руська бесіда” (1869), що перебувало в руках мо­сквофілів, 1884 р опанували народовці і надали йому спрямування галицької “ Просвіти” Друкованим ор - ганом народовців стала газета “Буковина’ ’ (1885), першим редактором якої був поет Юрій Федькович (1834 — 1888) Плідно працювали на ниві національного відродження Буковини професор Сте­пан Смаль-Стоцький (1859 — 1939) та письменник

і композитор Сидір Воробкевич (1836 ------------ 1903),

відомий, зокрема, як укладач (спільно з І Франком) першого в краї альманаху “Руська хата” (1877), до якого ввійшли твори буковинських, галицьких і схід­ноукраїнських письменників Цей альманах зама- ніфестував їх прагнення зводити спільну будову національної літератури в дусі заповітів T Шев­ченка

Репрезентований народовцями національний рух у Галичині мав чимале значення для Наддніпрянсь­кої України і для всієї загальноукраїнської справи В умовах бюрократичних репресій проти українства в Pocn Галичина, за словами M Грушевського, незва­жаючи на тяжкі умови власного національного життя, прийняла на себе роль центру українського руху, ду­ховного П’ємонту, свого роду “культурного арсеналу, де створювались і удосконалювалися засоби національного, культурного і політико-суспільного відродження українського народу” Наддніпрянські патріоти, позбавлені можливості друкувати свої літе­ратурні твори рідною мовою у себе вдома, багато друкувалися в Галичині

Тут побачили світ твори кращих літературних сил Наддніпрянської України П Куліша, Марка Вовч­ка, В Антоновича, O Кониського, І Нечуя- Левицького, Панаса Мирного та ін Водночас наддніпрянці надали фінансову допомогу галичанам у заснуванні всеукраїнського органу — літературно- громадського журналу “Правда” (1867 — 1880), літературного товариства імені Шевченка тощо Ha- родовські видання, надавши свої сторінки духовній еліті Наддніпрянщини, стали загальноукраїнською трибуною для пропаганди національної ідеї В свою чергу, моральна і матеріальна підтримка наддніпрянців, їх особистий вплив, участь у галиць­ких виданнях сприяли зростанню національного руху в краї, виходові його за межі вузького провінціалізму, на всеукраїнські обшири

Проте з розширенням народовського руху у ньо­му почали брати гору консервативні елементи Спрямувати його в демократичне русло, радикалізу- вати і політизувати, подолати провінціалізм, зорієнтувати на ідеали загальнолюдського поступу, європейської цивілізації намагався M Драгоманов, маючи намір перетворити Галичину в осередок роз­ширення політичного руху на всю Україну І Франко, підкреслюючи великий авторитет ученого серед га­лицької громадськості в 70— 80 рр, зазначав, що “Драгоманов європеїзував галицьких русинів, пере­творив доти панівне сетиментальне українофільство в свідоме змагання за здобуття не тільки національ­них, а й загальнолюдських прав українському наро­дові”.

Під його впливом у Галичині сформувалася ціла генерація молодої інтелігенції, яка в середині 70-х рр.