Із запису про переговори посланців Богдана Хмельницького К. Бурляя і С. Мужиловського в Москві про приєднання України до Росії (квітень 1653 р.)
(Року) 1653 квітня в 22 день, будучи у великого государя і великого князя Олексія Михайловича, всієї Росії самодержця, на приїзді, запорозькі посланники Кіндрат Бурляй та Силуян Мужиловський говорили перед государем, шо є в них, гетьмана Богдана Хмельницького і всього Війська Запорозького, словесний наказ і щоб государ пожалувати велів від них ті справи вислухати, кому він, государ, зводить.
І государ цар і великий князь Олексій Михайлович всієї Росії наказав від тих запорозьких посланців про ті діла, що їм наказано, вислухати бояринові князеві Семенові Васильовичу Прозоровскому, та окольничому Богданові Матвійовичу Хитрову, та дякам думному Ларіонові Лопухіну та Алмазові Іванову. А перебувати посланцям на Казенному дворі.
І того ж дня боярин князь Семен Васильович Прозоровський з товаришами тих запорозьких посланців про справи питали. І посланці говорили, що їм наказано:
Прислав, кажуть, до царської величності гетьман Богдан Хмельницький і все Військо Запорозьке їх, посланців своїх, бити чолом. Присилав, кажуть, його царська величність до гетьмана Богдана Хмельницького і до всього Війська Запорозького стольника Якова Лихарєва та піддячого, об’являючи до них свою государеву милість, що хоче він, государ, для православної християнської віри і святих божих церков міжусобицю їх з поляками припинити миром через своїх государевих великих послів.
І гетьман, кажуть, і все Військо Запорозьке тій його государській милості зраділи, і сповнилися надії, і присилали до короля і до панів- ради, і писали листа з їх в’язнем, щоб вони війну на якийсь час припинили. Бо посилає великий государ його царська величність до нього, короля, великих своїх послів, щоб церков божих не розоряти і міжусобицю з поляками втихомирити.
1 король, кажуть, пани-рада хотіли були вчинити сеймик у Берестечку і з сеймика хотіли були прислати до них на комісію комісарів своїх пана Маховського та пана Чернецького, березня в 24 день. І в цьому, кажуть, вони збрехали, на (визначений) строк комісію не прислали і замість комісії зібрали на них війська свої, знаючи те, що царська величність помирити їх хоче без крові, і багато міст і місць розорили, і людей невинних замучили.
А гетьман, кажуть, бачачи їх неправду і нехотячи церков божих і православної християнської віри бачити в розоренні, проти тих неприятелів своїх збирається і після їх відправки хотів сам збиратися в похід.
А полковників, кажуть, миргородського і полтавського, зустріли вони, посланці, в дорозі, коли ті йшли в обоз. А татари, кажуть, що кочують близько них, з ними ж, черкасами, а їх, кажуть, є близько 50 000. А до кримського, кажуть, хана гетьман про допомогу також посилав, і кримський хан, кажуть, помагати йому хотів. І тепер у них, черкасів, з поляками, як вони, посланці припускають, і бої були. А миритися, кажуть, черкаси з ними, поляками, не хочуть, тому що вони (поляки) в правді своїй ніколи не стоять. І тепер, кажуть, вони в царської величності милості просять, щоб великий государ їх пожалував, для православної християнської віри велів гетьмана їх з усім Військом Запорозьким прийняти під свою государеву високу руку учинив би їм на неприятелів їх, на поляків допомогу порадою і своїми ратними людьми. А до них, кажуть, писали і присилали не один раз турецький султан і кримський хан, зовучи їх до себе в підданство. І вони, кажуть, у цьому їм відмовили, що вони, крім великого християнського государя царя і великого князя Олексія Михайловича, всієї Росії самодержця, до бусурман у підданство йти не хочуть.Воссоединение Украины с Россией, т. Ill, стар. 262—263.
29.